«ЦЕ І ВСЕ! NOTA BENE, ПРОЩАВАЙ»!


В залі темно, тільки свічки в руках у тренерів дають можливість в останній раз побачити очі, що блищать від сліз, очі, що вже стали рідними … Головне витримати! Головне доспівати до кінця! Не зірватись і не заридати…

…1-й куплет. З дрожжю у голосі починаємо: «Дуже різні і дуже сумні. Трішки пафосні, трішки смішні». Дивимось на дітей в українських народних костюмах і мимоволі пригадуємо, як на перший семінар до аудиторії прийшли декілька «найкрутіших», на їх власну думку, школярів у спортштанах та із жуйкою в зубах: «А че тут будет, расскажите, да ми пойдем. Нам сегодня еще на дискач идти»…А зараз вони стоять у цих вишиванках, кричать «ми вас любимо» і ображаються на нас, що все завершено. Сьогодні плачуть всі. Навіть ті, кого ми вважали справжніми «залізними леді». Хлопці намагаються триматись, але навіть здалеку видно їхні мурахи на тілі. Здається, навіть очі Катерини Конєвої, представника Управління у справах сім’ї та молоді Харківської обласної державної адміністрації, нашого безпосереднього «контролера», і те поблискують від застиглих сліз. І навіть з обличчя Міхаеля, нашого гостя з Німеччини, кудись зникла привітлива та нічого нерозуміюча посмішка. Емоціям мова не потрібна…

…2-й куплет. Співати вже неможливо… Слова просто вириваються з грудей з якоюсь істеричністю та біллю. Віск зі свічки капає на руки. Це дає привід сконцентрувати погляд на останніх і не піднімати очі…Не думай! Не дивись! Не плач! Просто співай: «Ваші очі заплачуть, мабуть. Ваші сльози завжди будуть тут. Ваші мрії завжди будуть тут. В Україні вони оживуть». Хтось з них мріє створити притулок для бездомних тварин, хтось – написати книгу. Хтось докладає всіх зусиль, щоб поступити на режисерський факультет, а хтось просто хоче знайти собі хлопця. Хтось з них вже точно знає, як буде створювати самоврядування у своїй школі, а хтось мріє стати членом ДемАльянсу. Ми віримо в них! Ми знаємо, що з їхніми можливостями в них все вийде…

Що ж, прийшов час останнього приспіву. Час ставити останню крапку в останній статті про Школу молодого лідера для школярів «NOTA BENE». Остання крапка, мабуть, буде не одна, поруч стоятиме ще дві. Остання нота, мабуть, буде найгучніша, а її відлуння назавжди залишиться у нашому серці. Та це потім, а зараз співай, ХОО ВМГО ДА, співай:

Це і все, NOTA BENE, прощай!

Це і все, я люблю, прощавай!...









Bookmark and Share