Зверненння до студентства


Ви скажете, що всі ми різні, але рівні – вираз, запозичено – вилучений із діалогів проєвропейських товаришів. А що взгалі означає бути різними? А лиш потім рівними. Бути різними – це бути, в першу чергу, собою, мати свою позицію. Рівними – поважати і давати можливість іншим проявляти себе в певних межах. Ви спитаєте, чого я взагалі пишу до вас? Хочу поділитися своїми міркуваннями… Можливо, комусь вони нагадають власні, а іншим – здадуться лиш чужими словами.

Ми все вважаємо вічним. Молодість, проблеми, можливості…Насправді, все набагато простіше. Ви помічали, що не можете реалізувати себе, висловити свою позицію, стати, нарешті, собою. Ви ніколи не думали над тим, що робить людину молодою? Які внутрішні позиції, які звички? Хоча, звичок теж може і не бути. Адже, по суті, звичка – це вже залежність від внутрішнього (чи створеного ззовні) чинника збурювання реалізації рефлексу.

Нестандартність не означає дурість, божевільність, неефективність, а тим паче – варіанту чи приводу для страху. Кожен із нас має унікальні здібності, набір знань, навичок і вмінь, що сформувались в унікальних і неповторних обставинах. Не варто цього приховувати, а тим більше стидатися чи боятися себе справжнього. Поверенмося до молодості…

Основний принцип – оновлення, причому остійне і якісне. Оновлення в інформації, діяльності, обставинах і т.д. Чи означає це, що необхідно йти від зворотнього – зрілості, в пошуках нових пригод? Зовсім ні. З кожним роком людина прагне займати більш стійкі позиції, щоб відчувати себе впевненим.

Чого вартує нам ця впевненість? А чи впевненість це взагалі? Впевненість не може бути заснована на певній посаді чи стабільній позиції. Впевненість – зовнішнє вираження внутрішього контролю і непереможної віри. Віри в зміни, які вдосконалять тебе і все навколо тебе. Зміни, які створюєш ти, а не дяді і тьоті у ВРУ. Все в твоїх руках. Чітко ідучи по карті свого життя, дивлячись не на обставини, а орієнтуючись на єдину Північну зірку життя – ціль, ти досягнеш бажаного.

Молодість – це вміння бути збурювачем майбутнього успіху, сворювати бажане, щоб потім подарувати максимум цьому світу, отримуючи зворотню відповідь всесвітього добра у кожній секунді реальності чи нереальності. Чіткої межі нема… Що сьогодні здається дивно-нереальним, завтра може позбавити від страждань тисячі людей по свьому світу, які, можливо, навіть не задумувалися, що життя – не константа, а динамічна жива система, яка потребує, щоб її змінювали. Лиш тих, хто змінює її, вона наділяє вічною молодістю. А тепер нехай кожен відповість сам собі: хто мене змінює? Я – молодість, чи вона – мене? Чому? До чого це призведе?

Але ж, друзі, не сприймайте молодість як дещо веселе і зелене, вічномолоде і закохане. Фактично, молодість – це відрізок часу, який є лиш ресурсом. Ресурс часу молодості. Скільки ще в цьому слові внутрішніх ресурсних систем…

Не бійтеся молодості…Страх робить нас безсилими, накидає кайдани на руки, засліплює очі зустрічним вогнем скорботи, вливає в вени щастя забуття, перекриває горлянку отрутою, ставить свій знак на підсвідомості «Сплачено». Хіба для того живемо, браття й сестри?

Бажання оновлення. А що далі? Чого ще можна хотіти? Революцію! Так, і це потрібно. Проте, прагнути змін, причому антисистемних, просто нерозумно. Ну добре, змінять, як хочеш… А що далі? Чи принесе це результат? Ні, не на консервативних позиціях стою. Просто думати треба. Не просто думати: це добре, а це – погано, це – добрий хлопець,бо ми сьогодні «за чаркою», а це – поганий хдопець, бо він не підтримує мене і моїх друзів.

Друзі… чи підкажуть вони реальний вихід за черговою «чаркою», гладячи по голові? З точки зору системи, необхідно вносити пропозиції, які варіативно імплементуються в наявну систему, чи зміни, що мають системний характер. В останньому випадку, запропоновані варіанти не будуть мертвими зараз чи мертвими під час просування системи, що зазнає змін. Введу корректив: під системою маю на увазі систему студентського самоврядування і сфер,що прямо чи опосередковано торкаються неї.

Добре, зміни є. Системні. Здається, живі. Не мертві точно. А що далі? Ну що-що? На міни! Які такі міни? Спочатку на власні. А потім – на інші, якщо не підірвешся…

Що за міни? Це не помилка, так, я не помилилась. Міни, поки сповільнені, адже ми ще молоді, друже . Міни бездіяльності. Працювати цілодобово, не встигати…навіть цей лист прочитати. Звідки ти знаєш, може, декілька стрічок цього чи іншого листа змінять твоє життя чи життя твого коллеги. Стоп! Яка ще бездіяльність? Так, я не сперечаюсь, можна працювати цілодобово….але нічого не досягти. Кому потрібна така робота? Думай спершу, наскільки є системною твоя робота.

Не сперчаюсь, бездіяльність – біда покоління. Хочу лиш сказати, що СЛАБКІ ОБІЦЯЮТЬ, а СИЛЬНІ – ДІЮТЬ. А ось іще одна опція – діють ЯК? Мудрості бажаю вам, друзі. І собі також 

Доведіть соєю системною роботою, що ви – сильні, що ви представляєте сильних студентів, сильні регіони, сильну Україну. Так, може, наша країна зараз займає не кращі позиції у світовому масштабі. Головне – щоб Україна займала масштабне положення в твоїй душі і серці. Таким чином, об’єднуючи наші бажання і системну роботу на благо майбутнього України, ми будемо варті своєї країни і представництва інтересів українського студентства.


Щиро Ваша, Оксана

Завжди на зв’язку з Вами
Лаган Оксана
8097 6226 178
logan-oxana@rambler.ru
ISQ 352004960


































Bookmark and Share