ЄВРОПЕЙСЬКІ ЦІНИ НА НЕ ЗОВСІМ ЄВРОПЕЙСЬКІ ТОВАРИ. ХТО ВИНЕН?


У МГО "Європейська молодь України" навіть були наміри написати листи керівникам найбільших українських виробників харчових продуктів, що споживаються нами щодня, з рекомендаціями не підвищувати ціни. Але, проаналізувавши ситуацію з інфляцією в країні, особливо результати зростання цін у жовтні цього року, на жаль, змушені були відмовитись від цієї ідеї, як не зовсім вдалої.

Думаю, сьогодні в Україні не залишилось жодної людини, байдужої до інфляції останніх місяців 2007 року. Ті, у кого значна частина бюджету витрачається саме на їжу, вже відчули це на власному гаманці. Нерідко торгова націнка багатьох найменувань харчових товарів масового споживання, м'яко кажучи, завелика і приносить завищені прибутки виробникам та серйозні збитки населенню, яке не підготоване до "стрибка" цін. Українські реалії є такими, що тепер не виробники, а власне мережі супермаркетів диктують свої умови і мають чималий зиск на різниці між ціною купівлі у виробника і ціною продажу товару споживачеві. Про численних посередників не варто навіть згадувати.

Але чи є насправді інфляція за 10 місяців(!) 2007 року на рівні 11,7% і на рівні 15,8%(!) на продовольчі товари лише результатом змови виробників та продавців харчових продуктів? Особисто я маю великі сумніви з цього приводу. Хтось опинився в ситуації, коли підвищення ціни є єдиним шляхом для виживання, хтось вирішив скористатись ситуацією і отримати надприбутки.

Вочевидь першопричину цього варто шукати не на мікро-, а на макрорівні.

За оцінками експертів до кінця року інфляція в цілому складатиме 15%. Прогноз інфляції на рівні 7,5%, про який говорив український уряд на початку 2007 року, вже не справдився. У жовтні ціни на майже всі продовольчі продукти значно зросли. За підсумками 10 місяців олія в середньому подорожчала на 73,1%, яйця - на 43,4%, фрукти - на 38,3%, вершкове масло - на 31%, борошно - на 30,3%, молоко - на 27,9%. Від того потерпають, звичайно, найменш захищені верстви нашого населення. Чесно кажучи, я далекий від тієї думки, що вони харчуються лише картоплею з цукром - єдиними продуктами, що впали в ціні. В той же час зросла вартість інших товарів та послуг: квартплата - на 21,1%, паливні матеріали - на 20,2%, залізничні квитки - на 15,9%. Соціальні виплати у цьому році навряд чи винні у зростанні цін - на них можна було грішити у 2005-2006 рр. У 2007-му ж зростання реальної заробітної плати є меншим, ніж у 2005-2006 рр., а пенсія та мінімальна зарплата навіть зменшились через ту ж саму інфляцію.

Гадаю, що надмірне зростання цін у 2007 році викликане рядом факторів монетарного та немонетарного характеру. Основними з них, швидше за все, є:

1. Незабезпечений попит. Тобто попит, що перевищує пропозицію, природно породжує зростання цін. Вирішенням цієї проблеми, напевно, мають бути товарні інтервенції з боку уряду.

2. Надмірні зовнішні грошові позики українського уряду. Запозичення у вигляді іноземної валюти уряд конвертує у національну валюту, внаслідок чого НБУ змушений проводити емісію гривні. Варто спробувати відмовитися від позик за кордоном і переорієнтуватися на запозичення всередині країни - таким чином, кожна зайва гривня вилучатиметься з обігу. Доцільним було б також прийняття бездефіцитного бюджету на 2008 рік або бюджету з мінімальним дефіцитом.

3. Інфляційні очікування населення "підігріті" ще й не зовсім професійними діями уряду та популістськими передвиборчими обіцянками. Намір же повернути населенню борги "Сбербанка СССР" та ще й всього за 2 роки фактично ставить під загрозу не просто подолання інфляції, а економіку країни в цілому.

4. Самі по собі вибори в Україні завжди є серйозним інфляційним чинником.

5. Україна, на щастя, не є ізольованою країною, тому макроекономічна ситуація у світі впливає на нашу економіку. Мова йде не зовсім про іпотечну кризу в США чи інфляцію в Іспанії, а про підвищення світових цін на енергоносії, особливо на російський газ. В даній ситуації, як мені здається, може допомогти зменшення енергетичної залежності України.

Інфляція, разом з інфляційними очікуваннями, породжує ще більшу інфляцію. Незалежно від того, є в людини тисяча гривень чи цілий мільйон, вона думає про те, як їх ефективно використати. До внесків у інвестиційні фонди психологічно і матеріально доросла ще дуже незначна частина населення. Банківський депозит при такій інфляції в кращому випадку перекриває інфляцію, але реального прибутку не приносить. Небанківські фінансові установи в нас наразі недостатньо розвинені. От населення і вкладає в житло, авто, побутову техніку, інші товари, розкручуючи, таким чином, інфляційну спіраль ще більше.

Підсумовуючи, хотів би зауважити, що об'єктивних причин для суттєвої інфляції на сьогодні в Україні більш ніж достатньо. Але й банальна відсутність результативних дій з боку влади, спрямованих на подолання інфляції, зараз може стати критичною.

І все-таки, рівень життя в нашій країні поступово зростає. Сьогодні ще можна подолати інфляцію та інші негаразди української економіки і вивести державу з кризи, що лише закрадається. Події останніх років яскраво продемонстрували, що ми можемо жити і без влади. Деякий час… Але у всього є межа. І, якщо "топ-менеджмент України" якнайшвидше не припинить спрямовувати усю свою потужну енергію на політичну боротьбу та роздавання популістських обіцянок, замість професійного розвитку економіки, то не тільки студенти, але і спеціалісти змушені будуть відмовитися від "Європейського" майонезу, техніки, автомобілів, духовних послуг... І тоді замість наближення до європейських стандартів життя ми від них відкотимося на недосяжну відстань. Але особисто я впевнений, що народ України не дозволить цього зробити жодній владі. Чи може хочете назад у 90-ті?



Керівник PR - відділу МГО "Європейська молодь України"

студент 2-го курсу магістратури економічного факультету

КНУ імені Тараса Шевченка

Головний маркетолог Департаменту маркетингу КБ "Надра"

Гончар Андрій





































Bookmark and Share