КРУТИ. ПАМ'ЯТЬ ПРО ТИХ, ХТО ЙШОВ НА СМЕРТЬ!!!


Окрім студентів, до складу куреня було залучено учнів двох старших класів 2-ї української ім. Кирило-Мефодіївського братства гімназії. Загалом записалося близько 200 осіб (друга сотня потім брала участь у боях в Києві). Військові власті призначили командиром старшину (сотника) Омельченка, який на той час був зарахований студентом Українського народного університету. Саме ці юнаки 14-16 років разом з ровесниками з Першої імені гетьмана Богдана Хмельницького Юнацької військової школи боронили столицю під станцією Крути. Було їх близько 500.

15 січня зранку 116 студентів (перша сотня) були вже на станції Крути і більшість із них відправилася на риття окопів уздовж залізничної колії між Крутами і Плисками. Обабіч бойові позиції зайняв загін юнкерів з 200 осіб.

Зранку 16 січня (тобто 29 — за новим стилем) загін балтійських матросів під командуванням Ремньова (за деякими даними, до двох тис.) на марші несподівано натрапив на зустрічний щільний вогонь юнкерів і студентів. Виникло сум’яття. А тут ще наспів панцерник сотника Лощенка з гарматою і почав вести прицільний вогонь по тилах тих, хто наступав. У деяких джерелах згадується ще про дві батареї і два бронепотяги. Так чи інакше, ввірватися до Крут з ходу червоним не вдалося.

Бій тривав упродовж цілого дня 29 січня. Увечері під загрозою оточення більшовиками та українським полком імені Тараса Шевченка, що, перейшовши на бік ворога, виступив з тилу, розпочався відступ. Студентська чота (35 осіб) потрапила в оточення: 28 юнаків розшматували багнетами, сімох поранених доправили до Харкова.

Шлях до столиці України більшовикам було відкрито. 8 лютого 1918 року вони вступили до Києва.

Результати 40-річного документального дослідження питання ввійшли до книги С.Збаразького «Крути. У 40-річчя великого чину 29 січня 1918 — 29 січня 1956», що побачила світ у 1958 р. у Мюнхені й Нью-Йорку у видавництві «Шлях молоді». Книга відкривається таким мартирологом:

"ЗГИНУЛИ ПІД КРУТАМИ: Сотник Омельченко - командир Студентського куреня, студент Українського Народного Університету в Києві. Володимир Якович Шульгін, Лука Григорович Дмитренко, Микола Лизогуб, Олександр Попович, Андріїв, Божко-Божинський - студенти Університету св. Володимира в Києві. Ізидор Курик, Олександр Шерстюк, Головощук, Чижів, Кирик - студенти Українського Народного Університету в Києві. Андрій Соколовський - учень 6-ї кляси 2-ї Української Київської Гімназії. Микола Корпан з Тяпча під Болеховом, Західна Україна. М. Ганькевич, Євген Тарнавський, Гнаткевич, Пипський - учень 7-ї кляси, родом з Західної України, розстріляний з 35-ма іншими на станції Крути, перед розстрілом перший почав співати "Ще не вмерла Україна", всі інші підтримали спів".

Отже, названо 18 прізвищ. Відтоді жодних змін не було...

Лише 19 березня 1918 року 30 загиблих захисників Батьківщини було поховано на Аскольдовій могилі в Києві. І лише в 1991 році на цьому місці був встановлений хрест.

І донині існує відчутний різнобій у визначенні не тільки масштабності бою під Крутами, його тривалості, ступеня жорстокості, а й, головне — кількості жертв, називаючи цифру до 300 юнакiв. Але безсумнiвним є високий героїзм і патріотичну самопожертву юних борців за ідею, відданих захисників національної справи.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАЛА
ПРЕС-СЕКРЕТАР ХОМГО «СВІТЛО»
КРАСНОПЬОРОВА ЛЯНА
(homgo_svitlo@ukr.net)

29.01.2008 РОКУ
ЗАПРОШУЄМО ВСІХ ВШАНУВАТИ ПАМ'ЯТЬ ТИХ, ХТО ЙШОВ НА СМЕРТЬ!!!

З надією на підтримку,
Голова правління ХОМГО «СВІТЛО»
Олексій Курцев





























Bookmark and Share