Денис Степура записує відео- та телеролики для дітей, а за його коміксами ведуть заняття у школах


Денисові Степурі 18 років. І, незважаючи на свій досить юний вік, він уже встиг чимало. У 14 цей хлопчина став президентом незалежного центру «Голос дитини», який створили за отриманий від Світового банку грант. У той час саме проходив конкурс журналістів на тему прав дитини. Денис та ще кілька талановитих 15-рiчних хлопців виграли його. Так юнакам запропонували створити організацію, яка б працювала в інтересах дітей, і керівниками її мали стати самі ж діти — засновники організації та й увесь центр були переконані, що це найефективніший метод донесення дітям інформації. І вони не помилилися. Сьогодні у «Голосі дитини» працює близько 15 молодих людей віком 14-19 років. Це юні журналісти, відеомонтажери, коміксмейкери, що створюють веб-сайти, флеш-анімації — усе це для того, аби донести своїм одноліткам правдиву інформацію про ВІЛ та СНІД, безпритульність, наркоманію. І зробити це важливо мовою підлітків, так, аби дітей це вразило.

«Все починалося з того, що ми робили радіопередачі, — розповідає Денис, — намагалися робити так, щоб якісь деталі були зроблені не по-дитячому, а на досить серйозному рівні. Для цього ми влаштували опитування, аби дізнатися, які ЗМІ користуються найбільшою популярністю серед молоді. І який доступ є у регіонах. Виявилося — радіо. Тому ми робили тільки радіо-програми. Створили величезну бібліотеку, яка зараз нараховує приблизно 40 програм різної спрямованості, різних тем та тривалостi. 2003 року одна з програм взяла приз від One World Radio і UNISEF за кращу дитячу програму, зроблену дітьми для дітей. Це була програма про дітей вулиці. Її створювали діти, які ходили і спілкувалися з безпритульними, брали у них інтерв`ю, запитували, які у них інтереси, чого вони хочуть від життя, яким чином потрапили на вулицю. Дуже сильно, пам`ятаю, тоді усіх зачепила історія 6-річного хлопчини, його звали Вова. Він так вражаюче розповідав про свого тата-п`яничку, що важко було втримати сльози».

Транслює передачі команди Дениса чимало радіостанцій — як регіональних, так і всеукраїнських, а соціальні відеоролики показували провідні канали. Приміром, роботи на тему профілактики ВІЛ та СНІДу транслювалися у київському метро. Знімали юнаки кілька серйозних відеопродуктів на тему чорнобильської катастрофи. «Нас запросив Кріс Шуб, координатор UNISEF у країнах Південної і Центральної Європи. Ми брали участь у тренінгу з однохвилинного відео, — розповідає Денис. — А оскільки отримали схвальний відгук на нашу першу відеороботу, продовжили роботу. Наступним проектом був Listen up beyond borders — проект 9 країн, 5 континентів. Тематика — подолання певних страхів молоді. Ми провели опитування, яке виявило, що ця проблема досить актуальна у наш час. У нас немає дозволу показувати ролик за межами України, але тi, якi були показанi на фестивалях у Сан-Франциско та інших міжнародних фестивалях, отримали високу оцінку. А ще ми створювали комікси на тему профілактики ВІЛ та СНІДу, на тему здорового способу життя, для молоді, дітей, порушували питання нормальної сексуальної поведінки. За нашими коміксами, до речі, ведуться заняття у школах. Нещодавно організація YCAN проводила тренінг у Житомирській області на тему сексуальної поведінки, i нашi комікси використовували серед дітей 9—10 класів. Усі були в захваті від таких матеріалів, бо зазвичай їх подають сухо і нецікаво. Наші ж отримали дуже серйозну оцінку».

Запрошують активних молодих українців і на світові форуми, такі як саміт із питань медіа для дітей та молоді, який відбувся у Ріо-де-Жанейро. А незабаром Денис збирається взяти участь в Європейському конгресі молоді, який проходитиме у Шотландії.

До речі, команда Дениса має почесні нагороди. Наприклад, «Кібер Оскар» за кращий інформаційно-комунікаційний проект. «Ми представили кілька продуктів, а винагороду отримала організація. Тобто не за щось, а за спільні заслуги, — каже Денис. — Вручення відбулося у Женеві, але ми про все дізналися тільки після вручення, з нами не могли зв`язатися через проблеми з адресами. Так ми отримали віртуальний «Оскар», статуетка на нас чекає у Женеві».

"УМ"

Bookmark and Share