Шпигуни чи патріоти: КВУ в Донецьку святкує 10 років


Цього місяця провідній громадській організації Донеччини «Комітет виборців України» виповниться 10 років. З нагоди ювілею ми вирішили поспілкуватись із Сергієм Ткаченком, Головою правління ДОО ВГО «КВУ».


- Скажіть, Сергію, що спонукало Вас зайнятися громадською діяльністю саме в Донецьку? Адже я знаю, що Ви народилися та зростали в Кіровограді.

- Я приїхав вчитися в Донецькій національній академії управління і на перших курсах познайомився з групою молодих ініціативних людей, які займалися громадською діяльністю. В університеті я був активістом і спілкувався з такими ж людьми. Саме така життєва позиція й призвела до знайомства з представником «КВУ» в Кіровограді, який і підказав ідею – створити осередок організації в Донецьку. Із самого початку мені допомагали не лише мої друзі-студенти, але й молодь з Ліберального молодіжного об’єднання Донецької області.

- З чого Ви розпочали свою діяльність і з якими труднощами тоді Ви стикнулися?

- Велику роль тоді відіграв консолідований колектив: ми правильно оцінили ситуацію і визначили мету – популяризувати чесні, чисті та прозорі вибори, щоб через них створити чесну державу. Ми почали активно працювати, моніторити виборчий процес ще в період “романтизму” 1995-1996 рр. Я кажу про романтизм, бо ми хотіли всього і відразу, і тільки пізніше усвідомили, що результати відчуємо, мабуть, тільки через роки. А сенс, насправді, у самій нашій діяльності.

Думаю, що найголовніше – це тодішня нерозвиненість третього сектору взагалі. Ми півтора роки реєстрували організацію, тому що ніхто не міг підказати, як це робити. Офіційно ми з’явилися 20 лютого 1998 року.

Також це була недостатня поінформованість про громадські організації: лише 5% українців знали тоді, чим займаються громадські організації. Ніхто не розумів наші цілі – не вірили, що громадською діяльністю можуть і мають займатися професіонали, і що це не звичайне “коло за інтересами” на кшталт шахового клубу, де аматори збираються після роботи. До того ж, багато членів організації втратили віру в позитивне майбутнє, бо результати роботи ми помітили лише через роки.

- Дійсно, народження КВУ не пройшло без ускладнень. А які проблеми актуальні для діяльності Вашої організації на сьогоднішній момент?

- З того часу ми пройшли складний та насичений шлях: спостерігали за всіма виборами, збирали порушення, втілювали різноманітні проекти. Найскладнішим було те, що протягом 1998-2004 років ми помічали та констатували всі порушення, але це мало кого цікавило. Тоді не було “попиту” на демократичне суспільство. У нас залишався присмак неправди. В умовах, коли всі навколо називали чорне білим, члени організації зневірилися. Саме тому, коли в 2004 році ми засвідчили численні порушення в бік кандидата від ПР (Партії регіонів – ред.), багато хто подумав, що «ми – помаранчеві». Але це не так! Ми даємо оцінку, ми дотримуємося нейтралітету, адже виступаємо у ролі експертів. Багато хто й досі цього не розуміє, вважаючи, що ми підтримуємо якусь політичну силу, якщо працюємо на гроші західних фондів та організацій.

- Й справді – бути неупередженим арбітром завжди складно. Тоді окресліть позитивні зрушення, які, на Вашу думку, відбулися у виборчому процесі Донецької області.

Вперше у 2004 році ми побачили позитивні зрушення і наша робота стала в нагоді. Але оскільки порушення були лише з боку ПР, в суспільстві виник новий стереотип, що ми на боці БЮТу та “Нашої України”. Але це доводить лише те, що ми, займаючи нейтралітет, тобто середину, опинилися за повної відсутності опозиції на Донеччині саме в ролі опозиції. Але наразі вибори стали більш демократичними, також за нашої допомоги.

- А з владою у Вас завжди були нормальні відносини?

- Влада, бізнес та громадські організації повинні мати рівні частки в управлінні державою. Поки цього не буде, не буде демократії. Бюджети західних країн не формуються без виділення коштів на спільні проекти, які реалізуються “третім сектором” спільно з вадою. У нас ще навіть немає закону про громадські організації, але багато проблем можна вирішити на місцевому рівні, спираючись на місцеві нормативні акти.

Коли ми тільки починали, влада сприймала нас по-різному, але, здебільшого, не розуміла. Чиновники боялися, що ми посядемо їхнє місце, що посилимо соціальну напругу, бо розповідатимемо людям про їхні проблеми Дехто з непрофесіоналів з громадських організацій й досі це робить. Влада вважала нас якимись шпигунами, адже ми працюємо на кошти європейських та американських фондів. Тільки практика, досвід і наша робота змінили це ставлення. Зараз міський бюджет традиційно виділяє гроші на міні-гранти – цього року 50 тис. грн.

- Якщо їх послувати, то КВУ варто перейменувати на ЦРУ...І на останок розкажіть, будь ласка, про Ваші пріоритети на наступні 10 років.

- Тепер наша місія – активізувати громадян для управління державою. Вибір має бути свідомим. Після 2004-го року ми перейшли на реформування системи місцевого самоврядування і на просування інтересів жителів територіальних громад – вирішення їхніх комунальних проблем, безпеки дорожнього руху тощо.

Наша мета – зробити Україну державою активних громадян, які самі знають, чого хочуть, вміють досягати власних цілей та впливати на прийняття рішень, а не просто бути споживачами послуг. Нічого з неба не падає. Поки наші громадяни не звикнуть до того, що вони мають відігравати роль у вирішенні власних проблем, у нас нічого не зміниться.

Реформування місцевого самоврядування, інформування та просвіта населення, захист і просування прав та інтересів громадян – це основні напрямки нашої роботи. Ми впевнені, що рухаємося у правильному напрямку, тож це потроює наші сили, навіть якщо стикаємося зі значними проблемами.

Розмовляла Олена Федоренко




































Bookmark and Share