Міністру України у справах сім’ї, молоді та спорту Павленку Ю.О.


1. Загальний огляд

В Україні зареєстровано та реально діють 13 всеукраїнських дитячих громадських організацій. За приблизними підрахунками вони об’єднують понад 400 тисяч дітей. Більшість ДГО входять до Всеукраїнської спілки „Діти України” (зареєстрована Мінюстом у 2007 році). Як і має бути згідно закону, кожна всеукраїнська ДГО має мережу розбудованих місцевих осередків в не менше, ніж 14 областях України. Зокрема, „Дитячий альпійський рух України” має 23 осередка, зареєстровані, як юридичні особи (з печатками, рахунками в банках, власними програмами). На місцевому рівні, окрім осередків всеукраїнських ДГО, діє значна кількість дитячих громадських організацій, зареєстрованих органами місцевої влади або юстиції районного та обласного рівнів. Наприклад, у Києві діє понад 50 ДГО. Розпочався процес об’єднання місцевих ДГО у спілки. В тому ж таки Києві, наприклад, спілка „Київський міський комітет ДГО” об’єднує 13 організацій різного спрямування статутної діяльності.
Законодавчою основою діяльності ДГО є Закони України: „Про об’єднання громадян”, „Про дитячі та молодіжні громадські організації”, „Про охорону дитинства” і, звісно, Конституція.
Державне піклування про діяльність дитячих громадських організацій, яка є частиною державної молодіжної політики, покладене на Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту. Для врахування думки громадськості (лідерів ДГО) при Мінсім’ямолодьспорт у 2006 році створена Громадська рада з питань дитячого громадського руху.

2. Діяльність дитячих громадських організацій

Всі дитячі громадські організації здійснюють свою діяльність виключно на громадських засадах. Волонтерство фанатично відданих справі роботи з дітьми дорослих – єдине джерело енергії та гарантії існування нинішніх дитячих організацій. Статутна діяльність ДГО охоплює значну частину всього спектру дитячих інтересів: спорт, туризм, танці, козацтво, екологія, східні єдиноборства, скаутінг (в тому числі гайдів – дівчаток-скаутів), мистецтво, творчість, самоврядування тощо. Всі ДГО мають конкретний предмет діяльності, серед них немає жодної з надуманим видом діяльності типу „демократичних ініціатив” чи „світлого майбутнього”. Тому кількість ВДГО не зростає так швидко, як кількість ВМГО, яких формально вже понад 170 разом зі спілками.
У всіх ДГО строго виконується законодавча вимога щодо кількісного співвідношення між числом дорослих осіб в організації, та кількістю дітей. Діти в ДГО реально беруть участь в керівництві організацій: їх кількість в керівних органах становить не менше 2/3 складу правління. Це становить організаційну сутність ДГО і головну відмінність ДГО і МГО. Наприклад, у деяких МГО, які працюють на дітей та залучають їх до своїх програм, діти являються об’єктом спрямування діяльності. В цих організаціях діти не набувають знань демократії, не зростають повноцінними громадянами. Вони лише споживачі послуг, які їм надають дорослі дяді та тьоті.
Діяльність нинішніх ДГО є безперервним продовженням традицій піонерської організації часів Радянського Союзу. Багато ДГО зберігають кращі традиції роботи з дітьми. Нові соціальні та економічні умови зумовили виникнення понад десятка нових дитячих громадських організацій з різними сучасними статутними напрямками.
За великим рахунком, головне в діяльності всіх ДГО те, що вони відволікають дітей від дурного впливу вулиці, заповнюють дозвілля корисними справами. І не так важливо, який саме напрямок статутної діяльності обрала та чи інша дитяча організація. А саме такий розподіл та аналіз здійснюють різні некомпетентні конкурсні комісії, визначаючи, яку саме програму та організацію слід підтримати. Підкреслюємо: діяльність всіх без виключення зареєстрованих дитячих громадських організацій корисна суспільству. Помимо так званих домашніх дітей, які складають кількісну основу дитячих громадських організацій, програми багатьох організацій передбачають участь дітей кризових категорій. Цих дітей особливо необхідно залучати до діяльності громадських організацій, тому що іменно в середовищі нормальних дітей за якимись корисними заняттями діти-сироти та діти, позбавлені батьківської опіки, а також особливо так звані діти вулиці, спроможні адаптуватись та соціально реабілітуватись до стану, який необхідний для їхнього подальшого повноцінного дорослого життя.
На прикладі „Дитячого альпійського руху України” напрацьовано досвід залучення дітей кризових категорій до активного відпочинку в горах та на морі. Діти стають на лижі, сноуборди, набувають туристичних навиків. Підготовка до самостійного побутового дорослого життя – ось головний результат багаторічного залучення дітей до альпійського руху. Дикий факт: в інтернатах діти-сироти не миють посуд після їжі, бо в них немає медичних книжок! А в туристичних походах все навпаки.
Національно-патріотичне виховання, яке здійснюється не показово, а є органічною складовою сутності діяльності дитячих організацій козацького спрямування, значно доповнює шкільні програми навчання, пробуджує в дітях інтерес до поглибленого вивчення історії держави, історії свого роду.
Екологічні проблеми, вирішення яких входить у дитячу свідомість через участь дітей у роботі дитячих громадських організацій екологічного спрямування, зможуть бути вирішені значно легше для держави. Діти у своєму подальшому дорослому житті сприятимуть збереженню нашого довкілля, будуть запорукою неможливості екологічних катастроф.

3. Нереалізовані можливості ДГО

3.1. Без гідної державної підтримки, ДГО не спроможні розкрити увесь свій потенціал. Головним є неможливість залучити до програм ДГО значно більшу кількость дітей. Досвід, знання, волонтерські кадри – все це не використовується державою в повній мірі. Дев’ять мільйонів дітей України ще не залучені до дитячого громадського руху.
3.2. Відсутні табори дитячих громадських організацій: ігрові, відпочинкові, спортивні, туристичні, козацькі, екологічні, творчі тощо. З пам’яті ще не зникли піонерські табори, які були майже у кожному лісі. Більшість населення України не є заможним класом, тому економічно дешеві табори, які організовують ДГО, будуть ще довго актуальні. В цьому переконує досвід німецької молодіжної організації Jugend des Deutschsen Alpenvereins. Вона налічує 147,5 тисячі дітей та понад 2 тисячі високогірних хижин. У „Дитячого альпійського руху України” – жодної хижини.
3.3. Ринкові умови виживання зробили неконкурентоспроможними виховні та особливо національно-патріотичні програми ДГО. Батьки домашніх дітей не бажають вкладати власні кошти в патріотичне виховання дітей, особливо чужих дітей з кризових категорій. Звичайно, це егоїзм, але він породжений економічними умовами виживання.
3.4. Масове залучення до активного здорового способу життя, занять спортом дітей кризових категорій, досвід якого напрацьований рядом ДГО, не використовується державою взагалі. Навпаки, деякі високопосадовці міністерства не бачать в цьому потреби і перешкоджають цій роботі. Через програми ДГО можливо суттєво змінити стан справ з поліпшенням здоров’я дітей-сиріт та дітей, які залишились без батьківського піклування. ДГО спроможні відволікти від дурного впливу вулиці так званих дітей вулиці. Дитячий туризм потрібен всім дітям. Нам не відомі випадки залучення жодної зі 103 тисяч дітей-сиріт до занять в гуртках туризму Центрів дитячої творчості (бувших Палаців піонерів). Лише мобільні ДГО спроможні оперативно організовувати дитячі групи для поїздок в гори та на море.

4. Нагальні проблеми дитячого громадського руху

4.1. Відсутність державного органу (структурного підрозділу у складі Міністерства), який би компетентно і по державницьки опікувався проблемами та розвитком дитячого громадського руху. Ніхто не знає, скільки в країні дитячих громадських організацій, ніхто не збирає інформацію про їх діяльність, не координує та не проводить спільних заходів.
4.2. Відсутність сталої гідної державної фінансової підтримки програм та діяльності ДГО, не дивлячись на законодавчу вимогу до органів влади надавати таку допомогу (стаття 23 Закону України „Про охорону дитинства”).
4.3. Відсутність законодавчого забезпечення виділення для дитячих громадських організацій земельних ділянок для виконання статутних завдань (облаштування літніх та зимових відпочинково-спортивних, козацьких таборів, мультиспортивних майданчиків, високогірних баз та приютів у горах тощо)

5. Пропозиції щодо поліпшення стану справ

5.1. Створити державний Департамент сприяння розвитку дитячого громадського руху. Така структурна одиниця може бути у складі Мінсім’їмолодьспорту, тому що суть діяльності ДГО є частиною державної молодіжної політики. Кількісний склад чисельності працівників департаменту, виходячи з теперішнього занедбаного стану справ у дитячому громадському русі, повинен складати не менше 20 осіб.
5.2. Відновити в Бюджеті окремий рядок фінансової допомоги на виконання програм та підтримку діяльності дитячих громадських організацій. Наповнити рядок бюджету на 2009 рік гідною сумою коштів (не менше, ніж щорічно виділяється на підтримку програм молодіжних організацій).
5.3. Розробити Загальнонаціональну програму розвитку дитячого громадського руху (робоча назва – „Діти України”). До розробки програми залучити спеціалістів Мінсім’ямолодьспорту та лідерів ДГО.
5.4. Розробити та подати до Верховної Ради пропозиції щодо законодавчого забезпечення ДГО земельними ділянками для виконання ними статутних завдань (або звільнити ДГО від корупційних зобов’язань у окремих районах України).
5.5. Використовуючи адміністративну владу Мінсім’ямолодьспорту, забезпечити підтримку діяльності ДГО місцевого рівня через Управління у справах сім’ї та молоді у всіх областях та районах держави.

Громадська рада




































Bookmark and Share