Громадському сектору потрібні правові норми, які сприяють розвитку та гарантують безперервність та стабільність функціонування його як такого у майбутньому


Чинне законодавство, яке стосується державної реєстрації та діяльності громадських організацій, благодійних організацій, професійних спілок, релігійних організацій в Україні, уже давно не виправдовує суспільних запитів та не сприяє виконанню організаціями громадянського суспільства їхньої функції.

Суттєвого перегляду правових норм та їхнього вдосконалення не проводилося з часу їхнього прийняття, коли законодавство лише закладало основи для початку діяльності інституцій громадянського суспільства в умовах перехідного періоду з радянської системи. У спадок від радянського минулого залишилася дозвільна реєстраційно-легалізаційна система створення громадських організацій, благодійних організацій, професійних спілок, релігійних організацій, неможливість самозабезпечення фінансової незалежності організацій, територіальні обмеження діяльності організацій за статусами, контрольно-наглядові функції легалізаційних органів за діяльністю неурядових організацій, дискримінація у порівнянні із комерційними структурами та багато інших можливостей для держави контролювати та нівелювати роль громадського сектору. Сьогодні застосування цих можливостей державою не здійснюється до організацій. Проте збереження таких «маніпуляцій» ставить організації у залежність від політичної ситуації та сприйняття владою громадського сектору у Україні. Все ж таки багато організацій пам’ятають часи «кучмізму», коли організації перевірялися органами легалізації щодо діяльності, коли застосовувалася адміністративна відповідальність за відсутність усіх належно оформлених протоколів зборів організації, дотримання форми прийняття рішення, шукалися так звані порушення статуту, а проведення заходів не для членів своєї організації чи у іншому місті, бо організації діють із «метою захисту прав та інтересів своїх членів», вважалася типовим порушенням.

Отож сьогодні громадському сектору потрібні правові норми, які сприяють розвитку та гарантують безперервність та стабільність функціонування його як такого у майбутньому, а не «радянські правові норми» , які хоч і створюють елементарні основи для його існування, проте ставлять у залежність від поглядів на нього діючої влади.
Експертами Товариства сприяння українсько-польській співпраці у галузі юридичної освіти і науки проведено дослідження, яке стосується законодавчих ініціатив щодо правого регулювання статусу громадських організацій, благодійних організацій, професійних спілок, релігійних організацій.
Дослідження здійснено у рамках проекту «Громадський моніторинг та консультування з питань державної реєстрації та відносин громадських організацій, релігійних організацій, профспілок, благодійних організацій з контролюючими органами влади як передумова реалізації та захисту права громадян на об’єднання», який реалізується Товариством сприяння українсько-польській співпраці у галузі юридичної освіти і науки та Центром «Наше право» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».

Предметом аналізу стали проекти законів, які стосуються правового регулювання реєстрації та діяльності громадських організацій, релігійних організацій, профспілок, благодійних організацій за останній рік.

Результати моніторингу можна переглянути на Інтернет-виданні «Юриспруденція on-line”: http://www.lawyer.org.ua/?w=r&i=&d=706

Тетяна Яцків

МОНІТОРИНГ ЗАКОНОТВОРЧИХ ІНІЦІАТИВ, ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, БЛАГОДІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК, РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ:













Bookmark and Share