Скінхеди: расисти чи «санітари» суспільства?


Скінхеди (від анг. skinhead – лиса, голена голова) уперше з’явилися у Великобританії в 60-х роках та існують і дотепер. В ті часи «бритоголові» бунтували проти влади, проте, найбільшу ворожість проявили до емігрантів з Індії та Пакистану, що були дешевою робочою силою. У наступних десятиліттях цей рух охопив Західну Європу, Австралію, Америку, а з початком 90-х і Росію, де найбільше скінхедів зосередилося у Москві, Санкт-Петербурзі, Нижньому Новгороді. Пізніше вони з’явилися в Україні.
Рух скінхедів мав кілька етапів, кожний з яких характеризувався своєю специфікою. Спочатку скінхедами називали молодих людей, вихідців з робочих кварталів, що працювали в доках і на заводах, власне, вони культивували «своєрідну гордість» за те, що вони – діти фабричних, заводських і портових робітників. Перші скінхеди слухали американську музику в стилі ритм-енд-блюз, потім – музику, що прийшла з Ямайки – реггі. А отже, вони не мали ні найменших расових забобонів, адже і те, і інше – музика «темношкірих» Більше того, у рядах скінхедів 60-х років було чимало хлопців і дівчат з чорним кольором шкіри!
У 70-ті роки приходить друга хвиля скін-руху. Починається його політизація, і він розколюється на правих (з якими помилково сьогодні пов’язують всіх скінхедів) і на лівих. Народження правих або коричневих скінів стало результатом посиленої пропаганди в середовищі вуличної молоді. Неонацисти з таких скінів почали формувати вуличних бійців неофаншстських партій для сутичок з комуністами й анархістами, і для нападів на «кольорових». Саме вони почали наносити татуювання у вигляді свастики чи кельтського хреста, використовували нацистські вітання, слогани расистського і антисемітського змісту.
Набагато менше помічали і помічають в наш час ліве крило субкультури – «червоні скіни». Їхнє гасло: «скінхеди проти расизму і капіталізму».
У Росії скінхеди з’явилися в 1991 році серед молоді «спальних районів» Москви і Санкт-Петербурга.
Рух виник під впливом західної мас-культури. Єдина відмінність – росіяни також зачисляють себе до арійської раси. Щодо скінхедства в Україні, то упродовж останніх років, воно набуло організованого характеру. Одна з версій, наявності в нас такої суб-культури: це наслідування російського скін-руху, який там набув неабиякого впливу.
В Україні немає чіткого юридичного визначення цього руху і відповідно правового ідентифікатора його представників, як і відсутня в цьому сенсі оцінка скінів – наскільки небезпечними для суспільства вони є, адже досі не існує зареєстрованої організації чи єдиного лідера. А варто було б перестрахуватися, бо саме члени скін-групи «Дозор 88» були причетні до вибуху на Троєщинському ринку в 2004 році. Як не як, а підстави для тривоги таки є, через те, що скінхедівський рух охоплює різноманітні прошарки суспільства. Наприклад, у Києві гурт «Сокира Перуна», лідер якого пан Климагов підтримує ідеї скінів і співпрацює з американською воєнізованої Церквою творця Рутенія, що має неоднозначну репутацію в США, а сьогодні веде активну діяльність в шести районах України (Київ, Івано-Франківськ, Кіровоград, Полтава, Харків та Черкаси).
Скінхеди не є політичною партією, хоча нині починають легалізувати їхні контакти з партіями і рухами. А отже, і їх використовувати… Існує така приказка: «Якщо щось на світі існує, значить комусь потрібне!» Питання: кому і навіщо?

А отже…

Дивно, що скін-рух зумів прижитися в Україні. Адже наш народ, ніколи не вважав себе арійською расою, ніколи не само звеличувався, його лише гнобили і принижували, але при цьому українці залишалися привітними і гостинними. Прикро, що в країні плідно розвивається ідея фашизму, зовсім для нас чужорідного!
Психолог пані Ірина вважає, що ідея фашизму, комунізму, соціалізму завжди будуть жити в людській свідомості: «На жаль, – говорить вона, – людська підсвідомість майже не змінюється. Кожна ідея, в основі якої лежить прагнення до влади, несе в собі комплекс меншовартості і неповноцінності. І, як злоякісна пухлина, може існувати в людській свідомості сотні, тисячі, мільйони років, а потім враз і перетворитися на щось якісно нове!
Головне, щоб ідея націоналізму і фашизму не перетворилися в одне ціле. Це цілком природно, коли на своїй землі хочеться бути господарем, та коли господар перетворюється на експлуататора, - складається дуже гнітюча картина! Я вважаю, що Україна зараз переживає певну духовну кризу. Ми хочемо бути економічно сильними, духовно і фізично розвинутими, ми хочемо бути найкращими та пишатися своєю історією і сьогоденням, а не залишатися в тіні більш економічно розвинутих держав. Десь там, в підсвідомості і «сидить» той комплекс неповноцінності, який і дав паросток нашій молоді до зародження неофашизму в Україні. Нам просто слід завжди пам’ятати, що ми єдиний народ, нам треба цінувати себе, і поважати інших. Лише за таких обставин, ми і справді будемо сильними».
Сьогодні серед скінхедів до 70% - підлітки, які намагаються бути не такими, як усі, і хоч якось самовиразитися. Це їх світ, їхня «по душі і сприйнятті» субкультура. Сказати, що всі скінхеди – нацисти і расисти, як донедавна вважала і я, це просто пропагувати єдину точку зору. Кожна субкультура має право на існування, адже її породило суспільство, проти якого вона протистоїть. Скінхеди – це відповідь на суспільні недоліки та явища. Ігнорувати їх, боротися з ними чи підтримувати їх – це позиція кожного з нас.
Більшість конфліктів, коли кривдник одного кольору шкіри, а потерпілий іншого, зазвичай носить більш міжособистісний, ніж расовий, характер. І,все ж таки, нам слід задуматись «хто така нечисть»? І вивести єдине поняття для того, щоб ніякий колір шкіри не міг стати виправданням чи перепоною для рук правосуддя.














Bookmark and Share