Донецьк зібрав молодіжних лідерів з усієї України


Основною метою зборів були стратегічне планування розвитку та моніторинг молодіжного руху, зустріч з представниками недержавних громадських організацій Півдня та Сходу України.

Ось, що стало результатом двохденної праці:

Молодіжний рух в Україні на даному етапі має унікальний період 2006-2009 років, коли відбудеться його фактичне становлення не тільки як невідємного елементу політично-партійного життя держави, але як унікальне явище Української державності 21 сторіччя та як фактор швидкого розвитку країни, як основа побудови громадянського суспільства і завершення процесу демократизації. Раніше, у 1999-2001 роках молодіжний рух перетворився на невід’ємний фактор партійного-політичного життя шляхом участі різноманітних молодіжних структур у Президентських виборах, акції “Україна без Кучми”, діяльності ГКО “За Правду!”, і з того часу “молодіжна політика” партій та блоків враховується як складова політики в Україні (варто згадати Президентські вибори-2004). Виборець молодого віку активно почав голосувати на кожних виборах, а конкуренцію йому можуть скласти хіба що пенсіонери. Сьогодні ж, по завершенню процесу виходу країни з авторитарного режиму і поступового переходу в демократичний лад, молодіжний рух має всі можливості проникнути в усі куточки громадської активності та суспільної роботи. В першу чергу в благодійність, економіку, культуру, освіту, науку, тощо. Період 2006-09рр. надзвичайно сильно сприяє цьому також тому, що це «без виборчий» час після одночасних місцевих та парламентських виборів 2006 року. З одного боку вперше ГО (і відповідно МГО) не були суб’єктами виборчого процесу. З іншого боку, в найближчі три роки в Україні не будуть проводитися вибори і таким чином ГО можуть вільно реалізовувати навіть найскладніші ініціативи, без даремних звинувачень у переслідуванні організаціями корисливих партійних цілей з того чи іншого боку.


Ситуація з одного боку цікава, а з іншого складна. В Україні на різних рівнях задекларовано створення сотень різноманітних громадських молодіжних об’єднань, а з іншого боку більшість з них є чисто формальними, або припинили свою роботу. Менше 10% молоді знайоме з роботою молодіжних організацій, самі ж вони об’єднують менше 5% молодих людей. В країні не розвинуте студентське самоврядування, натомість існують професійні спілки студентів, буцімто студент - це професія. Учнівське самоврядування існує скоріше в школах як виняток, а дитячі-молодіжні організації не володіють достатньою матеріально-технічною базою, підтримкою органів управління, а найголовніше достатньою кількістю персоналу, щоб залучити широку кількість потенційного членства до них же самих. Кількість самої молоді в країні неухильно зменшується. В першу чергу за рахунок демографічних чинників, менше – за рахунок виїзду і витоку мізків. Через низьку тривалість життя населення в Україні молодіжна вікова група (14-35 років) перетворилася на третину проживаючого населення, а через суттєве зменшення кількості молоді в найближчі роки 100% випускників шкіл зможуть отримати вищу освіту у ВУЗі. Простий приклад: цього року всі школи Черкаської області випустили 14 тис. випускників, при тому що минулого року до Вузів Черкаської області поступило навчатися 15 тис. абітурієнтів.

З року в рік, в Україні набір “лідерів” найактуальніших молодіжних проблем не змінюється, як і не змінюється і їх гострота: “житлова проблема”, “працевлаштування”, “якісна освіта”, “корупція”, “матеріальний рівень життя”, тощо. Ці проблеми переплітаються з проблемами всього суспільства, але для молодих людей це є визначальними чинниками з точки зору бачення своєї перспективи, майбутнього в країні де проживають. Нажаль, величезній частині молоді бракує елементарного патріотизму, і замість того щоб спрямувати свою енергію на творення змін, вона витрачає і спрямовує її в абсолютно інші напрямки... Українська молодь активна, але не в молодіжному русі, не в діяльноті по відстоюванню своїх інтересів, побудови роботи органів місцевої та державної влади, у власній самоорганізації, у волонтерстві, у власному саморозвитку в кінці кінців. Існуючі ж молодіжні організації задовільняються власною немасовістю, несистемністю роботи, відсутністю стратегічного бачення долі України, та й навіть своєї. Центри діяльності молодіжного організованого руху, це обласні центри та ще кілька великих міст. У більше ніж 50% міст України, за 2006 рік жодна молодіжна організація не провела жодного заходу! Навіть активісти, що походять з різноманітних сіл і містечок країни, не створюють, і найгірше – навіть не намагаються створювати, молодіжні організації в громадах де вони виросли, і де проживають їхні батьки, друзі, однокласники, тощо.

З боку органів державної влади та місцевого самоврядування, як правило відсутнє цілісне, або хоча б «контурне» уявлення про свою роботу у сфері молодіжної політики. Декларативні заяви жодним чином не можуть підмінити потребу наявності конкретних планів та програм вирішення актуальних проблем молоді. Простий приклад – розглядаючи коаліційну угоду про утоврення більшості у Верховній Раді та формування Кабінету Міністрів, слід в її текст записати не тільки декларативну пріоритетність молодіжної політики, але й конкретні програми, що будуть реалізовані нової владою у визначений час її функціонування, а також як будуть прийняті відповідні закони. Разом з тим, це повинні бути закони, що сприяють молоді, а не створюють їй додаткові проблеми, як це було із законопроектом “Про вищу освіту” у вересні 2005-го року. Серед першочергових завдань нової влади – побудувати активний діалог молодіжної громадськості із законодавцем. Одним з містків, які слід навести у співпраці із українськими парламентарями, це рівноправна співпраця і партнерство непартійних молодіжних об’єднань з молодіжними припартійними крилами, а не виконання оплаченого замовлення з виконання штабної роботи.

Самі ж акценти молодіжної політики повинні змінитися. Основними для молодіжних організацій повинні стати семінари з відкриття власної справи, що повинні замінити семінари з роботи членів ДВК та спостерігачів. Семінари і навчальні програми з організації представлення інтересів молоді, молодіжного туризму, прав молодого громадянина, лідерства, можливостей міжнародної співпраці, тощо – основні навчальні напрямки. Звичайно, не повинні забуватися навчання та тренінги щодо побудови самих організацій, проведення лобістських кампаній, роботи органів місцевого, учнівсього та студентського самоврядувань, але їх слід розглядати як “вудочку, що дає можливість ловити рибу”.

Організація таких заходів, як візит молоді з метою ознайомлення з чарівними куточками України на Шацькі озера, сходження учнів Білої Церкви на Говерлу, реалізація табору для українсьої молодіжної діаспори Росії в Криму, просвітницька кампанія з використання сучасної техніки в с.Мохнате Львівської області, чи прийняття законодавчих змін у механізм реалізації програми з підтримки молодіжного житлового будівнцитва повинні стати звичайним явищем, а не інформаційною сенсацію чи надзвичайною подією як це виглядає нині. Простіше кажучи, кількість громадських активістів у різних сферах молодіжної активності повинна досягнути критичної маси, щоб суспільство отримало назву “ГРОМАДЯНСЬКЕ”.


Одними з пріоритетних напрямків в роботі молоді лідери на 2009-11 роки бачили наступне:

1. Залучення 5% молодих людей до різноманітних молодіжних організацій.

2. Вплив на законодовчу роботу з метою вдосконалення чинного законодаства у сфері молодіжного житлового будівництва, студентського та місцевого самоврядування, реєстрації об’єднань громадян, стимулювання благодійності українськими підприємцями, соціального партнерства органів влади та неприбуткових об’єднань громадян, визначенні пріоритетів державної молодіжної політики, збільшення доступу молодих людей до освіти та сприяння молодій родині.

3. Стимулювання молодіжної активності у всіх сферах суспільного життя, першочергово в економіці, шляхом проведення мобілізаційних акцій та заходів, а також інформаційно-просвітницьких кампаній, сприяння молодіжному туризму, міжнародним заходам, центрам працевлаштування, стажування, тощо. Досягнути участі у внутрішньо-українських заходах з молодіжного туризму 20 тис. чоловік у 2008 році.

4. Створення органів студентського самоврядування в понад 50% ВУЗів України всіх рівнів акредитації.

5. Розвиток національної культури та патріотизму.

6. Налагодження функціонування органів учнівського самоврядування в усіх обласних центрах України.

7. Створення низки молодіжних інформаційних продуктів, як у вигляді самостійних медіа, так і тих, цьовою аудиторією яких є «також молодь». Домогтися внесення “молодіжного напрямку” в роботу всіх засобів масової інформації, що фінансуються за рахунок бюджетів різних рівнів.

8. Навчання, стажування та праця з молодими депутатами.

































Bookmark and Share