Чому звільнили Скопенка [частина перша]


ОФІЦІЙНО: Текст указу Президента України № 315/2008

Питання Київського національного університету імені Тараса Шевченка
1. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 12 січня 2000 року № 47 «Про призначення В.Скопенка Ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка».
2. Міністерству освіти і науки України забезпечити організацію відповідно до Закону України «Про вищу освіту» виборів Ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
3. Тимчасово, до вирішення в установленому порядку питання про призначення Ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка, покласти виконання обов'язків Ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка на Литвина Володимира Михайловича – завідувача кафедри новітньої історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, голову Наглядової ради цього Університету (за згодою).
4. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Віктор Ющенко
10 квітня 2008 року



Юридичні причини
Варто почати з того, що редакції поки не вдалося отримати коментар від самого Віктора Скопенка або когось з його близького оточення. За інформацією агентства УНІАН, відомо лише те, що він назвав указ Віктора Ющенко незаконним, проте висловив готовність брати участь у нових виборах. Натомість маємо коментар з, так би мовити, іншої сторони барикад – про своє бачення ситуації нам розповів Максим Баришніков, адвокат компанії «Агеєв, Бережний і партнери», у якого зараз в провадженні декілька судових справ, пов’язаних із діяльністю екс-ректора.

- Отже, чому Президент звільнив ректора?

- Президент не звільнив Віктора Скопенко. Він відмінив Указ про його призначення, який було прийнято у 2000 році.

- Прокоментуєте це.

- Президент, підписавши відповідний Указ, визнав де-факто і де-юре мою правоту і правоту моїх довірителів. З приводу причин важко щось коментувати хоча б тому, що я не є ані співробітником, ані консультантом Секретаріату Президента. Проте вже зараз зрозуміло, що Секретаріат пішов шляхом невизнання подій останніх років. А саме – невизнання Постанови Кабінету Міністрів від 16 січня 2007 року, яка – ніби-то – перевела цілісно-майновий комплекс університету в підпорядкування Кабінету Міністрів, та зобов’язала тодішнього віце-прем’єр міністра з гуманітарних питань підтвердити повноваження пана Скопенка, переуклавши з ним контракт. По-друге, Секретаріат Президента вирішив також не зважати на Постанову Кабінету Міністрів, яка була прийнята на основі першої Постанови трохи пізніше, якою – начебто – було затверджено нову редакцію Статуту університету. За старою редакцією Статуту, яка була затверджена наказом Президента 1999 року, виключне право призначати ректора університету імені Тараса Шевченка належить Президенту України, а зовсім не Кабінету Міністрів. І саме цим положенням старого Статуту і Указом 1999 року скористався Секретаріат Президента при підготовці відповідного рішення.

Як повідомив Максим Баришніков, згідно з чинним нині законодавством Президент України має особисто підписувати строковий трудовий договір з ректором університету імені Шевченка. Але такого контракту, як стверджує адвокат, ані Президент Леонід Кучма, ані Президент Віктор Ющенко жодного разу із Віктором Скопенком не підписували. 12 січня 2000 року Леонід Кучма підписав Указ про призначення Віктора Скопенка ректором Київського національного. Існують суперечливі свідчення щодо того, чи обирали Віктора Скопенка до підписання Указу Леоніда Кучми хоча б вдруге, але, за інформацією газети, починаючи з 2000 року для трудового колективу та ЗМІ Указ фактично трактувався як безстрокове призначення Віктора Скопенка на посаді. Зокрема, під час прес-конференції у агентстві УНІАН 13 березня 2007 року, начальник юридичного відділу університету Ірина Саленко казала наступне: “Указ стосовно ректора є звичайним указом про призначення на посаду. Трудові відносини є безстроковими... Оголошувати конкурс можна тільки тоді, коли посада є вільною. Зараз посада не є вільною.” Тобто, на ситуацію свого часу чомусь не вплинула навіть вимога конкурсного обрання ректорів з Закону «Про вищу освіту», що набрав чинності у 2002 році. Новий Закон вимагав, щоб ректор обирався на конкурсній основі раз на п'ять років.

- Починаючи з моменту прийняття та вступу в дію Закону «Про вищу освіту» жодного разу в університеті імені Тараса Шевченка не оголошувалося проведення конкурсу і не приймалось рішення про таке оголошення, не приймалось рішення за результатами проведення такого конкурсу, не проводився сам конкурс, жодного голосування за результатами проведення конкурсу не було, жодного рішення у вигляді указу Президента про призначення того, хто переміг за результатами, не відбувалось. Всієї цієї процедури в університеті не було дотримано. Жодних конкурсів – жодних виборів. А контракт, в свою чергу, можна було укласти тільки за результатами проведення конкурсу, - стверджує адвокат Максим Баришніков.

Питання ректорства в університеті було знову підняте лише у 2007 році, коли умовна “п’ятирічка”з часів прийняття Закону «Про вищу освіту» добігала кінця. 16 січня 2007 року Кабінет Міністрів приймає Постанову у якій “погоджується з рішенням конференції трудового колективу” університету: підпорядковує університет собі і доручає віце-прем'єр-мінистру Дмитру Табачнику підписати із Віктором Скопенко контракт про ректорство. Як свідчить аудіозапис конференції, наявний у редакції Неофіційної газети, питання про ректорство тоді не піднімалося. Цікаво також, що конференція відбувалась у той самий день, що і засідання Кабміну, на якому теоретично мали затвердити цю Постанову. Але якщо засідання тривало до 12-ої години, то університетська конференція – з 14-ої. Тобто через 2 години після засідання, яке за законами логіки мало б навпаки передувати конференції. Пізніше у телеефірі каналу «Інтер» Міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко пояснював факт несинхронізованості цих двох подій тимчасовим регламентом Кабміну, який, ніби-то, дозволив вирішити питаня підпорядкування цілісно-майнового комплексу університету шляхом телефонного опитування. Мовляв, міністри тоді “зтелефонувалися” вже після університетського віче. Максим Баришніков стверджує, що насправді чинний на той час тимчасовий регламент діяльності Кабміну не дозволяв таким чином вирішувати це питання. Проте, як би там не було з точки зору юриспруденції, але18 січня 2007 року Віктор Скопенко контракт із Кабінетом Міністрів таки підписав.

- Постанова про підпорядкування університету Кабінету Міністрів - підробка. І це, мабуть, небувалий прецедент в історії українського сучасного державотворення, - коментує Максим Баришніков факт існування Постанови.

- Указ Віктора Ющенка скасував Указ Леоніда Кучми 2000 року. А як щодо Постанови Кабміну про перепідпорядкування університету і підтвердження повноважень Віктора Скопенка від 16 січня 2007 року?

- Віктор Ющенко зупинив дію цих рішень. Обох рішень.

- Які юридичні наслідки Указу Віктора Ющенка чекають на студентів університету імені Шевченка?

- Починаючи з моменту прийняття та вступу в дію Закону «Про вищу освіту» посада ректора залишалась вільною та вакантною – лише кабінет ректора незаконно займала людина, яка називала себе ректором. Відповідно і усі дії цієї людини на цій посаді – незаконні. А на якій підставі пан Скопенко тоді підписував накази про надання дипломів? Це питання веде автоматично до можливості визнання незаконними усіх без виключення дипломів, виданих університетом імені Шевченка ще з початку 2002 року, - стверджує адвокат.


Політичні причини
Максим Баришніков допускає, що перед тим, як Віктор Ющенко підписав доленосний Указ, Президента ознайомили з актом планової ревізії фінансово-господарської діяльності університету за період 2004-2006 років, здійсненої Головним контрольно-ревізійним управлінням (ГоловКРУ) України наприкінці осені 2006 року. У вільному доступі в Інтернеті зараз знаходяться файли, що вважаються відсканованими копіями документу. Переглянути їх можна, зокрема, на сайті skopenko.net

- Чи відомо вам про те, визнає ГоловКРУ ці документи, чи їх статус є невідомим?

- Як це невідомим? – дивується адвокат. – Акт ГоловКРУ підписаний усіма сторонами. В тому числі – паном Скопенком. Мені тільки невідомо, чому ГоловКРУ досі не передало матеріали до правоохоронних органів.

- Де знаходяться оригінали документів?

- В самому ГоловКРУ і університеті.

Ось деякі дані, наведені у Інтернет-файлах:
• У січні 2003 року Віктор Скопенко підписує наказ «Про переведення жилого будинку (гуртожитку) на просп.Червонозоряному, 3 у нежилий». В результаті приміщення на 4554 кв.м. були віддані комерційній структурі за договором «Про спільну діяльність без створення юридичної особи» і перетворились на готель. За три роки його існування університет отримав 134,4 тис.грн. Розрахунки ж газети «Україна Молода» кажуть про те, що якщо б домовленість була заключна із врахуванням реальної мінімальна плата за оренду в цьому районі столиці, то університет би за цей час отримав коштів у 60 разів більше. Цікаво, що ГоловКРУ не виявило такої “спільної діяльності”, прописаної в договорі, як наукова і освітня діяльність, організація конференцій, презентація, олімпіади, телемости, надання інформаційних послуг і т.д.

• 36,77 га, тобто більше третини своїх земель, університет передав для комерційної забудови. За інформацією Головного управління земельних ресурсів КМДА, нормативна грошова оцінка цієї землі становить 32 мільйони 540 тис.грн. У договорі з однією із фірм прописано, що університету відійде 10% від загальної площі збудованих квартир – це близько 8% від загальної площі будинків. Розрахунки ж газети «Україна Молода» кажуть про те, що якщо б домовленість була стандартною, тобто на мінімум 15% від загальної площі будівлі, то, наприклад, за будівництва багатоповерхівок на Глушкова, 6 за мінімальною ціною за квадратний метр університет міг би отримати на $59 млн. більше.


• Ревізія зафіксувала проведення ремонтно-будівельних робіт в університеті без проведення тендерів, а також без низки пов’язаних із цим процедурних питань, що суперечить вимогам чинного законодавства. Наприклад, у 2005 році університетом було проведено капітальні видатки переважно з капітального ремонту понад бюджетні асигнування, встановлені кошторисом у сумі 8646,2 тис.грн.


• Гроші увесь “ревізований” ГоловКРУ час “провертались” або через рахунки комерційних фірм, або ж через 14 університетських рахунків в банках «Аваль», АКБ «Брокбізнесбанк» та «Правексбанк». Згідно законодавства ВНЗ не мав права відкривати рахунки не в державному казначействі. Також, попри Бюджетний кодекс, ВНЗ брав у комерційних банках в борг і витрачав державні кошти на покриття небюджетних зобов'язань.

• Кожного року в університеті навчається близько 11 тисяч студентів-контрактників, для яких штатним розписом передбачена додаткова кількість викладачів. Згідно з актом ревізії ГоловКРУ, у 2004 році було затверджено 1238 додаткових ставок, тоді як середньорічна кількість фактично зайнятих ставок склала 736 осіб. На 2005 рік при 1344 передбачених ставках фактична середньорічна кількість склала 713,5. Таким чином у 2004-му було заощаджено 1030,4 тис.грн., а в 2005-му – 6965,7 тис.грн. заробітної плати.


• Також ревізією було встановлено, що університет економив зарплату за рахунок вакантних посад, лікарняних, диференціації посадових окладів та за рахунок відправлення співробітників за кордон без збереження зарплати.


ДОВІДКА: Максим Баришніков, адвокат компанії «Агеєв, Бережний і партнери», має в провадженні декілька судових справ від імені колишніх студентів університету та мешканців будинків вулицi Ломоносова.

Печерський районний суд міста Києва. Розглядається справа про визнання такою, що є підробною постанову початку січня 2007 року про перепідподрядкування Київського національного університету імені Тараса Шевченка Кабінету Міністрів України

Шевченківський районний суд міста Києва. Розглядається справа щодо питання законності будівництва на вулиці Ломоносова, де зараз йде комерційна забудова на університетській землі.

Апеляційний адміністративний суд міста Києва. Справа про визнання незаконним рішення Генеральної прокуратури України про відкликання поданого прокуратурою міста Києва протесту на рішення Київської міської ради про надання згоди на виділення землі для здійснення університетом будівництва разом з однією з будівельних компаній.

Лебедь Михайло, Неофіційна газета (gazeta.univ.kiev.ua)

P.S. від редакції: Колектив Неофіційної газети прекрасно розуміє, що після цієї статті буде звинувачений у тому, що нас, мовляв, купили вороги Віктора Скопенка. І аргумент, який будуть використовувати під час здійснення цього наклепу, буде приблизно такий: “Чого ж ви про усе це раніше не писали?” Із гордістю заявляємо – на наших електронних шпальтах вже були висвітлені не всі, проте велика частка з викладених у статті тем. Оперативність, з якою стаття була опублікована, радимо трактувати однозначно – їй передувала довготривала і кропітка журналістська робота. А нашу об’єктивність ми доведемо у наступній публікації – узявши повноцінний коментар у протилежної сторони конфлікту.














































































Bookmark and Share