Бондаренко Дмитро: „Молодь така, яка вона є”


Яким чином можна ефективно донести до молодої людини прогресивні ідеї?

За допомогою різноманітних заходів, які є нестандартними, новітніми, сучасними і за методологією відрізняються від 70-х років ХХ століття. Звичайно, це можливо за умови, коли сама молодь прагнутиме до змін, тому потрібна мотивація для отримування нових знань чи ініціатив. Натомість будь-яке європейське питання стосовно молоді має абсолютно чіткий механізм, прописаний у такій книжці, як „Компас”, автором якої є Рада Європи (переклад 40 - 50 мовами; українського варіанту, на жаль, немає).

Чи будь-яку молоду людину можна розбудити до активного суспільного життя?

Сто відсотків гарантії успіху, звичайно, ніхто не дасть, але я поставив би питання інакше. Чи можна молодь „замотивувати”, тобто знайти для неї мотивацію, щоб вона сама захотіла щось зробити. У цьому випадку, я думаю, можливо наблизити результат до ста відсотків. Яким чином, то це вже інше питання, оскільки кожна людина, кожний сегмент має свій підхід, я маю на увазі молодих учених, молодих медиків, але загальні риси, звичайно, є. Найперше – це мотивація, має бути громадянське суспільство розвиненим, що дуже залежить від влади. А владі, щоб молодь була задіяна, щоб мала змогу говорити про Європу, треба виконувати лише те, що записано в Європейській хартії щодо участі молоді на локально-регіональному рівні, де чітко прописані механізми, дотримання яких сприятиме активізації хоча б 90% молоді. Тоді в нас буде в громадському житті задіяно 60-70 % молоді, як в країнах Європи, а не 2-3-5 %, як в Україні зараз.

Ви оптимістично дивитися на майбутнє молоді?

Я думаю, що тільки так і потрібно дивитися, якщо ж глянути на майбутнє реалістично або песимістично, то довго проблемами молоді не будеш займатися.

Дмитре Володимировичу, Ви задоволені сучасним моральним обличчям молоді?

Насправді не мені це судити. На мій погляд, не можна вважати молодь поганою чи доброю, молодь така, яка вона є, як і будь-яка людина. Треба виховувати і робити її кращою, треба її мотивувати, щоб прокидалося бажання самій робити все.

Достатньо на сьогодні молодь задіяна в державних структурах?

Я думаю, що взагалі неправильна робота з молоддю відбувається, тому що у Європі молода людина (ми знову беремо європейський досвід) з 14 років вже виявляється молодіжним лідером, якому це цікаво, який може це робити, якому цікава державницька позиція і на основі якої він починає працювати в рамках спеціальних європейських молодіжних програм, створених Радою Європи чи іншими структурами (у кожної країни окремо або європейській загалом). До 26 років молоді європейські лідери, як правило, перестають бути молодіжними і переходять у велику політику. Для них є таке поняття, як „соціальний ліфт”, коли молода людина з будь-якого прошарку населення може потрапити до вищих ешелонів влади. І там немає такого поняття, як „кумівство”, я тут маю на увазі не звичайне кумівство (як кум комусь), а в переносному смислі, тобто на роботу беремо тільки родичів, знайомих, кумів і таке інше. Це, на жаль, в українському менталітеті дуже глибоко сидить. Коли воно зламається і „соціальні ліфти” впровадяться в життя, тоді і молодь набагато більше буде представлена в державних структурах, ну і, я думаю, це буде правильно. Тут буде мотивація для молоді працювати в політиці, знаючи, що все залежить від неї, а не від її батьків.

Який віковий прошарок молоді Ви вважаєте найактивнішим в Україні?

Важко сказати. На мою думку, вся молодь більш-менш активна.

Назвіть п’ять слів, якими б Ви могли охарактеризувати підтримку молоді державою.

Перше – несистемність, друге – несистемність, третє, коли уряд змінюється, то новий починає все з чистого аркуша (непередавання досвіду попереднього управління або небажання нового уряду чи окремого керівництва сприймати те, що було напрацьовано іншими, тобто відторгнення готового). Це наша біда в будь-якій сфері, не обов’язково в молодіжній. Це знову ж таки безсистемність. У Європі уряд передає владу і свої напрацювання наступному і починає роботу з певної позначки, просувається доверху, а не руйнує все готове і починає з нуля. Це є основна проблема.
Ще з радянських часів молода людина розглядається як об’єкт молодіжної політики, тобто все робиться для молодої людини, за неї влада вирішує, що їй потрібно, а що ні. Мабуть, в пострадянських країнах ще залишилося таке, натомість в Європі молода людина є суб’єктом, тобто вона сама вирішує, що вона хоче, і подає владі пропозиції, які влада підтримує, а не нав’язує свої. Відбувається комунікаційний діалог замість інформаційно-наказового.

Декілька слів сказані Вами в негативному плані. Ви позитиву не бачите?

Я б не назвав це негативом, це те, що треба виправляти, перш за все. А позитив, звичайно, є. Ми поступово йдемо до якогось питання, до того, щоб молодь брала участь у діях влади.

Джерело: Молодіжна правда
































Bookmark and Share