Чому звільнили Скопенка [частина друга]


Чи правомірно втратив свого керманича один з найпрестижніших ВНЗ країни? Які справжні причини його звільнення? У цьому спробувала розібратись Неофіційна газета.


Історична довідка

За старою редакцією Статуту КНУ, яка була затверджена Указом Президента від 14 січня 2000 року, вийняткове право призначати ректора університету імені Тараса Шевченка належить не Кабінету Міністрів, а Президенту України. Ректор університету, згідно з Указом Президента від 25 листопада 1999 року, призначався на посаду і звільнявся з посади Президентом за поданням Вченої ради університету, і прирівнювався за статусом до міністра України. 16 січня 2007 року університет був перепідпорядкований Кабінету Міністрів України. Зараз у Печерському районному суді столиці розглядається справа про визнання такою, що є підробною Постанову про перепідподрядкування КНУ.



Юридичні шахи

Редакції досі не вдалося отримати коментар безпосередньо від самого Віктора Скопенка. Секретарі ректорської приймальні наполягають на тому, що він вже все прокоментував і ні з ким розмовляти не буде. А начальник юридичного відділу КНУ Ірина Саленко відмовляється коментувати ситуацію, пояснюючи це тим, що вона не держслужбовець. "Мене ніхто не вповноважить рот відкривати", - заявила вона під час зустрічі з нашим кореспондентом.

На щастя, 14 квітня пан Скопенко влаштував прес-конференцію у Головному корпусі КНУ. Так з "дорослої преси" нам стало відомо, що Віктор Скопенко збирається знову балотуватися на посаду, вважає Указ Президента незаконним і вже звернувся з цього приводу до суду. Його аргументація виглядає так:

згідно з затвердженим Кабміном 14 березня 2007 року Статуту університету, ректора звільняє і призначає Кабмін з подачі конференції трудового колективу;
контракт з Кабміном до 2014 року був підписаний паном Скопенко у тому ж 2007 році.
Віктор Скопенко вважає, що причини його звільнення – політичні. Стверджує також, що повідомив Віктора Ющенко про намір піти з посади у 2009 році (газета «Сегодня»).

З цього приводу в Указі Президента від 8 квітня йдеться про те, що видавши постанови Кабміну від 16 січня 2007 року та від 14 березня 2007 року не відповідають:

- положенням Конституції (частини п‘ятої ст.116, частини другої ст. 6, частини другої ст. 19 та частини третьої ст.113);
- нормам Закону "Про управління об'єктами державної власності";
- нормам Закону "Про вищу освіту".


А це означає, що до повноважень Кабміну не відносяться функції з управління ВНЗ державної форми власності, зокрема не відносяться функції призначення керівників таких закладів та затвердження їх статутів. Окрім того в Указі зазначається, що законодавство України не передбачає підпорядкування державного ВНЗ у спосіб, передбачений у постанові Кабміну від 16 січня 2007 року, і не передбачає призначення керівника ВНЗ шляхом підтвердження його повноважень.


Адвокат компанії «Агеєв, Бережний і партнери» Максим Баришніков, який має в провадженні декілька судових справ, пов’язаних із діяльністю Віктора Скопенка, наголошує, що Президент не звільнив ректора, а відмінив Указ Леоніда Кучмии про призначення його ректором від 12 січня 2000 року. Адвокат також впевнений, що не було законних підстав для укладання трудового контракту Кабміну з паном Скопенко. Максим Баришніков стверджує, що контракт з Кабміном був укладений без подання заяви про звільнення ректора та видання наказу про його звільнення (тобто не було створено ситуації вакантності посади). "Вибори відбуваються тоді, коли є вакансія. Її не було," - каже й сам Віктор Скопенко, не заперечуючи відомостей про те, що виборів ректора принаймні з 2001 року в університеті не було («Радіо Свобода»). Але відповідно до ст.21 Кодексу законів про працю України та п.п.3 Спеціальної Постанови Кабміну "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору" 1994 року, п.п 2,3 ст.20 Закону "Про освіту" 1991 року, ст.21 та ст.39 Закону "Про вищу освіту" 2002 року, трудовий контракт з керівником ВНЗ укладається не тільки за умови вакантності посади, а лише у випадках, законодавством передбачених - і Закон "Про освіту", і Закон "Про вищу освіту" передбачають, що підписання контракту є лише закінченням тривалого процесу виборів ректора. Тому, оскільки процедура виборів не відбулась, то не було і законних підстав для укладання з Віктором Скопенко трудового контракту, вважає Максим Баришніков.



Міністр, але не міністр

Екс-міністр освіти і науки, голова ВГО «Громадська рада освітян і науковців України» Cтаніслав Ніколаєнко також вважає незаконним зняття з посади Віктора Скопенка. Ось один з його аргументів (з прес-релізу ВГО «ГРОНУ»): "В 2006 році, коли набрала чинності Конституційна реформа, Президент втратив право призначати і звільняти міністрів." Коментуючи слова екс-міністра, адвокат Максим Баришніков стверджує, що хоч ректор і прирівнюється за статусом до міністра згідно з Указом Леоніда Кучми 1999 року, проте до статусу міністра належєить лише соціальне, медичне та інше забезпечення ректора. Саме тому, порядок призначення ректра визначається не тією главою Конституції, в якій йде мова про Кабмін та порядок його формування, а Статутом університету (за результатами конкурсу та виборів та за поданням Вченої Ради КНУ). "Невипадково в другій частині Указу Президента України від 12 січня 2000 року йде мова саме про пільги ректора "як для міністра”, а зовсім не про право голосу на засіданнях Кабінету Міністрів,” – наголошує Максим Баришніков.

Ще один аргумент пана Ніколаєнка полягає в тому, що "згідно з Конституції України, у Президента немає права ні призначати, ні звільнювати керівників підприємств." Максим Баришніков у відповідь зауважує, що університет не є підприємством, а є вищим закладом освіти з національним статусом.


Неофіційні причини звільнення

Рішення Президента Віктор Скопенко прокоментував також наступним чином: "Зіграло роль те, що за останні часи знайшлися наші люди, які бігали туди [ред. – до Віктора Ющенко] і все весь час намагалися зробити, бо ректор їм надоїв" («ICTV»). Отже, пан Скопенко вважає, що на Президента вплинули співробітники, або, навіть, студенти університету. Але які аргументи могли б бути ключовими під час здійснення такого впливу?


Адвокат Максим Баришніков допускає, що перед тим як Віктор Ющенко підписав доленосний Указ, Президента ознайомили з актом планової ревізії фінансово-господарської діяльності університету за період 2004-2006 років, здійсненої Головним контрольно-ревізійним управлінням України (ГоловКРУ) наприкінці осені 2006 року. Неофіційна газета також висловила деякі припущення щодо причин звільнення Віктора Скопенка. Стислий перелік можливих причин пропонуємо вашій увазі.




Деякі дані, наведені у файлах сайту skopenko.net, що вважаються відсканованими копіями документу ГоловКРУ:

У січні 2003 року Віктор Скопенко підписує наказ "Про переведення жилого будинку (гуртожитку) на просп.Червонозоряному, 3 у нежилий". В результаті приміщення на 4554 кв.м. були віддані ТОВ «Бі енд Пі ЛТД» за договором «Про спільну діяльність без створення юридичної особи» і перетворились на готель. За три роки його існування університет отримав 134,4 тис.грн. Розрахунки ж газети «Україна Молода» кажуть про те, що якби домовленість була заключна із врахуванням реальної мінімальної плати за оренду в цьому районі столиці, то університет би за цей час отримав коштів у 60 разів більше. Цікаво, що ГоловКРУ не виявило такої “спільної діяльності”, прописаної в договорі, як наукова і освітня діяльність, організація конференцій, презентація, олімпіади, телемости, надання інформаційних послуг і т.д.

36,77 га, тобто більше третини своїх земель, університет передав для комерційної забудови. За інформацією Головного управління земельних ресурсів КМДА, нормативна грошова оцінка цієї землі становить 32 мільйони 540 тис.грн. У договорі з однією із фірм (ТОВ «Фірма «Т.М.М.») прописано, що університету відійде 10% від загальної площі збудованих квартир – це близько 8% від загальної площі будинків. Розрахунки ж газети «Україна Молода» кажуть про те, що якби домовленість була стандартною, тобто на мінімум 15% від загальної площі будівлі, то, наприклад, за будівництва багатоповерхівок на Глушкова, 6 за мінімальною ціною за квадратний метр університет міг би отримати на $59 млн. більше.
Ревізія зафіксувала що ремонтно-будівельні роботи в університеті були проведені без тендерів, а також без низки пов’язаних із цим процедурних питань, що суперечить вимогам чинного законодавства. Наприклад, у 2005 році університетом було проведено капітальні видатки переважно з капітального ремонту понад бюджетні асигнування, встановлені кошторисом у сумі 8646,2 тис.грн.
Гроші увесь “ревізований” ГоловКРУ час “провертались” або через рахунки комерційних фірм, або ж через 14 університетських рахунків в АКБ «Брокбізнесбанк», банках «Аваль» та «Правексбанк». Згідно з законодавством, ВНЗ не мав права відкривати рахунки не в державному казначействі. Також, попри Бюджетний кодекс, ВНЗ брав у комерційних банках в борг і витрачав державні кошти на покриття небюджетних зобов'язань.

Кожного року в університеті навчається близько 11 тисяч студентів-контрактників, для яких штатним розписом передбачена додаткова кількість викладачів. Згідно з актом ревізії ГоловКРУ, у 2004 році було затверджено 1238 додаткових ставок, тоді як середньорічна кількість фактично зайнятих ставок склала 736 осіб. На 2005 рік при 1344 передбачених ставках фактична середньорічна кількість склала 713,5. Таким чином у 2004-му було заощаджено 1030,4 тис.грн., а в 2005-му – 6965,7 тис.грн. заробітної плати.
Також ревізією було встановлено, що університет економив зарплату за рахунок вакантних посад, лікарняних, диференціації посадових окладів та за рахунок відправлення співробітників за кордон без збереження зарплати.
У січні 2006 року за рахунок коштів зі спеціального фонду КНУ придбав у ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» авто Nissan Murano 3.5 вартістю 312,6 тис. грн.



Інші причини, що могли вплинути на звільнення Віктора Скопенка:

У лютому 2004 року Віктор Скопенко підписав листа, адресованого київському міському голові Олександру Омельченку, із проханням "оформити КНУ ім. Т.Г.Шевченка право постійного користування земельною ділянкою площею 2,18 га для будівництва житлового комплексу з підземною автостоянкою з реконструкцією (знесенням, перенесенням) існуючої обсерваторії на вулиці Обсерваторній, 3". Того ж року між університетом та ТОВ «Фірма «Т.М.М.» був заключний договір щодо будівництва житлового комплексу на землях («Дзеркало тижня»). Ситуація вилилась у міжнародний скандал відомий, правда, лише у вузьконаукових колах. Остання новина конфлікту - обсерваторію КНУ занесено в попередній список ЮНЕСКО як світову астрономічну пам'ятку.
У березні 2004 року у листі до директора ТОВ «Київміськбуд-Інвест» Віктора Скопенко від імені КНУ "не заперечує проти відведення земельної ділянки ТОВ для будівництва підземного пішоходного переходу з приміщеннями торгівельно-виставкового комплексу під проїздною частиною по вул.Володимирській на ділянці від вул.Толстого до бульвару Тараса Шевченка". Рішенням Київради будівництво під стінами Головного корпусу КНУ було дозволене, до чого досить неоднозначно поставились адміністрація, викладачі та студенти університету. Докладніше про це читайте у статті "Про будівництво біля Червоного корпусу не забули".
У вересні 2004 року Віктор Скопенко як президент Спілки ректорів ВНЗ України у звернення голів регіональних рад університетів України до науково-педагогічної громадськості радив "одностайно підтримати на майбутніх президентських виборах кандидатуру Віктора Федоровича Януковича" («Освіта України» за 17 вересня 2004 р.). Існують також відомості, що Віктор Скопенко був причетний до організації "масових студентських маніфестацій" на підтримку Леоніда Кучми у 1999 році («Свобода» за 23 травня 2004 р.). Існує й інформація, ніби під час виборів у парламент 2002 року Віктор Скопенко заохочував до агітації за блок «За єдину Україну!», у списках якого був під п’ятим номером («Персонал плюс» за 12 жовтня 2006 р.).
Протягом останніх років з різних причин виникали конфлікти між студентами та адміністрацією КНУ. У 2005 році Українська студентська спілка, Українська народна молодь та Молодіжний націоналістичний конгрес проводять різноманітні громадські акції, ствержуючи, що під головуванням Віктора Скопенка в КНУ процвітають хабарництво та корупція. На їхню думку, пан Скопенко також зловживав службовим становищем під час виборчої кампанії. У 2006-2007 роках серія скандалів прокотилася студентським містечком КНУ. Мешканці студмістечка виступають проти грошових поборів зі сторони адміністрації та проти формулювань договору про проживання у гуртожитках. Кульмінація цих подій - Прокуратура столиці опротестовує один з наказів Віктора Скопенка, внесено подання про усунення порушень, шість осіб було навіть притягнуто до дисциплінарної відповідальності (докладніше про це читайте у статті "Прокуратура майже пішла назустріч студентам"). У березні 2007 року студенти Інституту міжнародних відносин КНУ (КІМО) проводять серію мітингиів проти позбавлення Інституту статусю юридичної особи (докладніше про це читайте у статті "Відповідь ректора"). За інформацією Неофіційної газети, існування КІМО як юридичної особи пізніше було визнане правомірним у суді. Позивачами судових справ, які знаходяться у впровадженні у Максима Баришнікова, виступають в тому числі і колишні студенти КНУ.
Існують числені відомості про психологічний тиск зі сторони Віктора Скопенка на представників трудового колективу КНУ. Зокрема, за свідченнями колишнього методиста КНУ Надії Липської, Віктор Скопенко вимагав від викладачів та професорів, які підписалися проти комерційної забудови на вулиці Ломоносова, щоб ті подали йому заяви про звільнення.




Судові справи навколо діяльності Віктора Скопенка, які знаходяться в провадженні у Максима Баришнікова:


Печерський районний суд міста Києва. Розглядається справа про визнання такою, що є підробною постанову початку січня 2007 року про перепідподрядкування Київського національного університету імені Тараса Шевченка Кабінету Міністрів України. Докладніше про це читайте у статті "Чому звільнили Скопенка [частина перша]".
Шевченківський районний суд міста Києва. Розглядається справа щодо питання законності будівництва на вулиці Ломоносова, де зараз ТОВ «Фірма «Т.М.М.» проводить комерційну забудову на університетській землі.
Апеляційний адміністративний суд міста Києва. Справа про визнання незаконним рішення Генеральної прокуратури України про відкликання поданого прокуратурою міста Києва протесту на рішення Київської міської ради про надання згоди на виділення землі для здійснення університетом будівництва разом з ТОВ «Фірма «Т.М.М.».




--------------------------------------------------------------------------------




P.S. від редакції: У друкованій версії статті, опублікованій в студентській газеті «Неофіційна газета твого факультету», були допущені фактичні помилки у деяких датах прийняття документів. Помилки присутні у "Історичній довідці" та у підпунктах другого абзацу "Юридичних шахів". Редакція вибачається за необережність і запевняє, що у електронній версії статті ці помилки відсутні.


Читайте також статтю "Чому звільнили Скопенка [частина перша]", розгорнутий коментар Станіслава Ніколаєнко щодо зняття з посади Віктора Скопенко та розгорнутий коментар Максима Баришнікова щодо аргументів Віктора Скопенко та Станіслава Ніколаєнко.

Лебедь (mio) Михаил, Анна Мартюшева, Олег Андрос






























































































Bookmark and Share