Студентам "світить" узаконення кріпацтва та умов завищення цін на освіту



Народні депутати разом з Міністерством освіти і науки лобіюють у парламенті прийняття змін до законів "Про освіту" та "Про вищу освіту". Запропоновані зміни, зокрема, дозволяють українській владі продавати випускників-"бюджетників" у багаторічне кріпацтво та створюють можливість необґрунтовано збільшувати оплату за навчання для студентів-"контрактників".

22 травня Комітет з питань науки і освіти прийняв рішення рекомендувати Верховній Раді прийняти за основу проект Закону про внесення змін та доповнень до статті 61 Закону "Про освіту" та до статті 64 Закону "Про вищу освіту", а також вчинив подання про його розгляд у першому читанні. А 31 травня на розгляд до того ж Комітету надійшов ще один проект - Закон "Про внесення змін до Закону "Про вищу освіту". Обидва проекти пропонують зробити змінним розмір плати за весь строк навчання (або за надання додаткових освітніх послуг), який встановлюється у договорі між ВНЗ та студентом або юридичною особою, що оплачує навчання. Останній проект пропонує зобов’язати випускників, які навчалися за бюджетні кошти, "відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років".

На офіційному сайті Міністерства освіти і науки (МОН) стверджується, що прийняття запропонованих змін "сприятиме суттєвому підвищенню якості вітчизняної вищої освіти, прискоренню її входження у європейський та світовий освітній простір”.

Допомогти розібратися в тому, що насправді "світить" студентам, Неофіційній газеті допоміг юрист, Голова Секретаріату Української асоціації студентського самоврядування (УАСС) Олексій Кляшторний.

УЗАКОНЕННЯ КРІПАТСТВА

Одже, розглянемо чинний насьогодні Закон "Про вищу освіту" і, зокрема, його статтю 56. Стаття встановлює, що випускник-"бюджетник" ВНЗ якому присвоєно кваліфікацію фахівця з певним освітньо-кваліфікаційним рівнем, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між ним, замовником освітньої послуги та керівником вишу.

Згідно статей 1, 18 та 20 Закону, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні ВНЗ, "сприяють працевлаштуванню" випускників. Більше того, стаття 22 Закону відносить надання такого "сприяння" до головних завдань вишів, а забезпечення виконання цьох завдання покладається безпосередньо на керівників ВНЗ.

"Тобто, йдеться про засадничо добровільний вибір людиною місця своєї праці та сприяння їй у прийнятті на роботу за здобутою спеціальністю з боку держави й вузу," – пояснює Олексій Кляшторний. - "Про те, що працевлаштування має бути добровільним, каже і стаття 8 Закону "Про зайнятість населення".

Тепер розглянемо статтю 56 підготовленого МОН проекту Закону "Про внесення змін до Закону України "Про вищу освіту".

Якщо згідно чинних норм Закону випускник ВНЗ є вільним у виборі місця роботи, то розроблений МОН законопроект пропонує, щоб той віднині реалізовував свої права на працю "відповідно до суспільних потреб". Суспільні потреби, як виявилось, полягають у тому, що випускник, який навчався за державним замовленням, має відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років відповідно до умов угоди з вишем та замовником освітньої послуги. Якщо ж випускник навчався за кошти фізичної чи юридичної особи (наприклад, якоїсь комерційної фірми), то його працевлаштування пропонується здійснювати відповідно до його угоди з цією особою та ВНЗ. "Студенти будуть підписувати контракти з роботодавцями, які фінансуватимуть навчальний процес, аби згодом отримати співробітника," - резюмує Олексій Кляшторний.

Але найцікавіше у запропонованій редакції 56-ої статті - це забезпечення гарантій відпрацювань. Якщо випускник-"бюджетник" ще до закінчення строку відпрацювання звільниться з роботи за власним бажанням "без поважних причин" або з ініціативи роботодавця "за порушення трудової дисципліни", то буде зобов'язаний відшкодувати до Державного бюджету витрати, пов'язані з його навчанням. А у разі відмови від добровільної сплати таке відшкодування здійснюватиметься у судовому порядку.

"Таким чином молоді люди на Україні фактично втрачають статус вільних громадян та стають "підвладними особами", які не можуть вільно обирати місця праці й життя, вільно пересуватися країною, навіть вільно утворити сім’ю. Тобто, якщо ви збираєтесь одружитися з людиною, яку "розподілили" в інший населений пункт, то маєте або їхати туди до неї, або мешкати три роки нарізно," - резюмує голова Секретаріату УАСС. – "Це ніщо інше, ніж нове закріпачення. Замість того аби рухатись вперед, ми повертаємось до середньовіччя."

Олексій Кляшторний також зауважує, що визначення поняття "поважних" або "неповажних" причин в українському законодавстві не існує.

Варто підкреслити, що запропоновані зміни суперечать нормам Конституції, Кодексу законів про працю та прийнятим на себе Україною міжнародним зобов’язанням. У статті 2 Кодексу законів про працю зазначено, що держава гарантує громадянам України право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці "Про скасування примусової праці" № 105, ратифікованої Законом №2021-III від 05.10.2000, Україна зобов'язується скасувати примусову або обов'язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми, зокрема "як методу мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку" (стаття 1, пункт б). Стаття 53 Конституції гарантує громадянам право здобувати на конкурсній основі вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах безоплатно, тобто без внесення плати у будь-якій формі за надані їм освітні послуги. А стаття 22 Основного Закону каже, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Цікаво, що не зважаючи на усі ці гарантії букви закону, в Україні існують нормативно-правові акти, які ніби-то дозволяють примусову працу - це, наприклад, постанова Кабінету Міністрів "Про Порядок працевлаштування випускників..." від 22.08.1996 та наказ МОН №79 від 23.03.1994. Саме через цю невідповідність у деяких вишах країни "обов'язковий розподіл" дійсно функціонує. Проте і постанова і наказ мають меншу юридичну силу ніж Конституція і Кодекс законів про працю, тому, за інформацією УАСС ніяких юридичних санкцій проти випускників, які відмовлялись відробляти, досі не було.

"Ніхто не хоче сперечатися, тим більше судитися. Тому коли вуз в якості умови видачі на руки диплому вимагає якусь фіктивну довідку пр те, що певна державна установа або підприємство згодні взяти людину на роботу, то випускники такі довідки приносять, і довідки там десь підшиваються "до справи", – пояснює ситуацію Олексій Кляшторний. - "Якщо ж і були виключення, то ми, як Асоціація, дуже зацікавлені в тому, щоб знайшовся випускник, який буде готовий довести справу, в разі потреби, до судової стадії і, таким чином, закласти прецедент реалізації права на вільний вибір випускником місця роботи."

Небезпеку ж Голова Секретаріату УАСС вбачає у тому, що якщо ідея багаторічного закріпачення закріпиться на рівні закону, то роботодавці зможуть легко вигравати у судах справи проти неслухняних випускників, конфіскувати після цього їхнє майно і т.д.

До плюсів запропонованого МОН законопроекту можна було б записати появу у статті 56 обіцянок забезпечити за рахунок роботодавця заробітну плату у розмірі не менше прожиткового мінімуму, надання житла відповідно до законодавства України, та забезпечити виплату допомоги на облаштування у розмірі трьох посадових окладів за посадою. Проти існує підозра, що ці обіцянки навіть на рівні норм Закону "Про вищу освіту" залишаться суто декларативними.

"Наприклад, забезпечення житлом “відповідно до законодавства” може означати, і швидше за все на практиці означатиме, продовження ще на три роки "щастя" жити у гуртожитку. Правда вже не студентському, а робітничому, з плачучими уночі сусідськими дітьми за гіпсовою стінкою, або сільську хату з пічним опаленням. Про заробітну ж плату “у розмірах не нижче прожиткового мінімуму”, яку гарантує стаття 56 законопроекту шановного міністра Вакарчука, взагалі якось незручно навіть говорити," – каже Олексій.

Плюсом самі студенти, зокрема, могли б назвати і просто більшу ймовірність того, що їх працевлаштують. Проте Олексій Кляшторний наголошує на інших моментах:

"Робота за направленням - це не просто провінція, а глухе село, де немає нормального транспортного сполучення, немає газу, інколи – навіть електрики. Якщо вуз буде направляти студентів на роботу, то навряд чи це будуть "солодкі" місця. Найкращі вакансії все одно будуть надавати “своїм”, або просто продавати за гроші. Звісно, мають бути якісь направлення, але лише за бажанням. Примусово – це вже порушення прав людини, це зіштовхування молодих спеціалістів у боргову кабалу, що по суті є формою поневолення.”

За інформацією офіційного сайту МОН проект закону розробляли керівники провідних вищих навчальних закладів всіх форм власності і підпорядкування, народні депутати, працівники секретаріату Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради, представники міністерств і відомств, громадських організацій та органів студентського самоврядування. Розробка велась під керівництвом Міністра освіти і науки Івана Вакарчука (на фото).

УЗАКОНЕННЯ ДІРЯВОГО ГАМАНЦЯ

Тенденція підвищення вартості навчання останнім часом торкнулася багатьох ВНЗ країни, що і призводило до студентських протестів різних форм прояву, подекуди навіть успішних (докладніше про це читайте у статті "Депутати хочуть позбавити студентів гарантій сталої ціни за освіту"). Підкреслимо, що у більшості випадків "студентська оборона" грунтувалася на статті 61 Закону "Про освіту" і статті 64 Закону "Про вищу освіту", оскільки зараз вони гарантують, що протягом усього строку навчання встановлений у договорі розмір плати навчання змінюватись не може.

Можливо, в тому числі й з огляду на студентські протести Міністерство освіти та науки разом з окремими народними депутатами зараз на законодавчому рівні ініціюють встановлення додаткових підстав для збільшення цін для студентів-контрактників. В обох законопроектах пропонується коригувати розмір оплати протягом строку навчання на коефіцієнт інфляції. Проект змін народного депутата Віталія Курила (на фото) пропонує додатково коригувати ще й на коефіцієнт збільшення рівнів мінімальної заробітної плати та комунальних платежів за попередній рік. В обох випадках гарантії про незмінність вартості протягом усього строку навчання з законів пропонують прибрати. Часткове виключення встановлює проект МОН, який обіцяє зберегти гарантії, але тільки у разі повної одноразової сплати авансом за весь строк.

Депутат Віталій Курило пояснює нововведення тим, що зростання інфляції за попередній рік, зростання вартості комунальних послуг та оплати праці вимагає саме "синхронного зростання платні за освітні послуги". Нардеп також вважає, що прийняття його проекту могло б покращити матеріально-технічну базу ВНЗ, посприяти "закріпленню" викладачів шляхом підвищення зарплати, а також покращити умови навчання студентів.

Проте солідарні з депутатом не усі. Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради у своєму висновку від 14 травня пропонує відправити його законопроект на доопрацювання за результатами розгляду в першому читанні. Причина - на думку управління, проект не повною мірою узгоджується із сутністю договірних відносин, оскільки договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних його умов. А до істотних умов належить і ціна, яка має встановлюватися за домовленістю сторін.

"Законопроектом фактично створюються передумови для коригування в односторонньому порядку навчальним закладом розміру плати за навчання, з чим навряд чи можна погодитися, особливо у тих випадках, коли відповідна особа повністю сплатила вартість навчання," - йдеться у висновку науково-експертного управління. Йдеться у документі і про те, що коригування мусить здійснюватися за згодою сторін і за умови, якщо можливість такого коригування передбачена безпосередньо в тексті відповідного договору.

Також в управлінні вважають, що індекс інфляції вже враховує зміну цін, яка відбувається у сфері надання послуг з навчання та житлово-комунальних послуг. Тому при коригуванні розміру плати за навчання орієнтуватися, згідно проекту Віталія Курила, одночасно на коефіцієнт інфляції та коефіцієнту збільшення рівня мінімальної заробітної плати та комунальних платежів за попередній рік не можна. Це ж стосується і збільшення рівнів мінімальної заробітної плати, яке по своїй суті є реакцією на інфляційні процеси. Окрім цього, управління "ринагідно відзначає", що в частині п’ятій статті 61 Закону "Про освіту" та в частині шостій статті 64 Закону "Про вищу освіту" право встановлювати розмір плати за весь строк навчання з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції для навчальних закладів вже передбачене.

"Запропоновані зміни можуть призвести до звуження права громадян на освіту та принципу доступності освіти, що закріплені у статті 53 Конституції України,"- резюмує Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради. Нагадуємо, що ця стаття Основного Закону зокрема декларує, що держава має забезпечувати доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Разом з тим критика проекту Віталія Курила все одно зіграла на користь ініціативі. У тому ж висновку науково-експертне управління фактично підказує спосіб, яким пропозиції депутата можна видозмінити, але впровадити в життя. У документі окремо зазначається, що реалізація його ідеї дійсно можлива, але за умови чіткого визначення періоду, впродовж якого розмір плати не підлягає перегляду, а також визначення порогового значення індексу інфляції, який допускатиме можливість такого перегляду. Тобто якщо навіть цей проект змін до законів і відправлять на доопрацювання, то згодом інтересам студентства може загрожувати вже новий "вдосконалений" законопроект з ідеєю звузити термін незмінності оплати за навчання до, наприклад, одного семестра (як у вже існуючому проекті МОН), або навіть одного місяця.

ДЕ ЖА ВЮ?

Цікаво, що підписання Президентом законопроекту зі змінами, що за своєю суттю були ідентичними сьогоднішнім, Верховна Рада з "легкої руки" МОН та профільного Комітету вже лобіювала три роки тому. 22 вересня 2005 року проект про внесення змін до Закону "Про вищу освіту" від 02.04.2003 пройшов усі комітетські читання. Наступного ж дня Українська асоціація студентського самоврядування, Студентське братство та Українська студентська спілка звернулися до Президента із проханням ветувати прийнятий напередодні документ. Вже 6 жовтня була створена Координаційна рада студентських організацій України, до якої окрім трьох згаданих вище організацій увійшли також Асоціація правозахисних організаторів студентів України та Всеукраїнська рада студентів. 11 жовтня Координаційною радою були проведені Громадські слухання щодо законопроекту, до участі у слуханнях запрошено Віктора Ющенка, міністрів Станіслава Ніколаєнка та Юрія Павленка, а також народних депутатів – авторів поправок, які студенти вважали неконституційними. З останніх з‘явився лише нардеп Михайло Родіонов, а представники МОН слухання проігнорували. 14 жовтня до позиції щодо ветування законопроекту приєдналася і Всеукраїнська студентська рада при МОН. За весь цей час студентські ЗМІ активно критикували проект закону (читайте, зокрема, статті "Back to the USSR?", "Революція по-маленькому?" та "Беспредел законотворчества"). Вже 25 жовтня 2005 року Віктор Ющенко виказав солідарність із позицією активної молоді, наклавши вето на законопроект (читайте про це у статті "Президент протягнув руку студентам").

Та чи спрацює цей сценарій сьогодні?

"На це не можна відповісти однозначно. Система влади в країні змінилась, політичний вплив Президента зменшився. Вдосконалилась робота лобістських сил, формуються відповідні домовленості між ректорами та впливовими народними депутатами різних фракцій. Вони розраховують, що тепер Президент просто не зважиться накласти вето," - вважає Голова Секретаріату УАСС Олексій Кляшторний.

Ситуаціїя здається ще більш тривожною через те, що на студентство вже чекають літні канікули. Якщо восени 2005 року у разі небажаного розвитку подій молодь могла б ще за свої права та інтереси якось повоювати, то сьогодні те, що студенти встигнуть відреагувати саме вчасно, під сумнівом.

Тривожить і той факт, що "дорослі" ЗМІ небезпеки ситуації, що склалася, чомусь і досі не помічають. Олексій Кляшторний пояснює інформаційний штиль наступним чином: "Люди, що знаходяться при владі, прагнуть зробити все без шуму, доки студенти стурбовані сесією і найбільше відчувають залежність від керівництв вузу. Тому нашим першим обов’язком є донесення до усіх інформації про ту загрозу, яка нині нависла перед теперішніми та майбутніми студентами і їхніми сім’ями."

Неофіційна газета продовжить інформувати щодо подальшої долі законопроектів.










































































Bookmark and Share