Керівники дитячих будинків не поспішають передавати дітей у прийомні сім’ї


Складається враження, що керівництво дитячих будинків не зацікавлене у влаштуванні вихованців до сімейних форм виховання. Зі слів однієї із сімейних пар, які пройшли у 2004 році відповідне навчання та отримали направлення до Черкаського дитячого будинку компенсуючого типу, вони зіткнулися з проблемою підбору дитини. Батькам показали лише четверо дітей, з яких їм сподобався хлопчик-сирота 6 років. Однак директор дитбудинку не дозволила взяти його у прийомну сім’ю, аргументуючи тим, що в дитини є першочергове право на усиновлення. Хоча насправді дитина при влаштуванні у ПС чи ДБСТ не втратила б права на усиновлення і при цьому мала б можливість рости та виховуватись в родинному колі ще з 2004 року. На прохання ж майбутніх прийомних батьків показати ще інших дітей, були запропоновані лише анкети з фотокартками дітей, які мали тяжкі хвороби. Батьки вибрали дівчинку, мати якої на той час була позбавлена батьківських прав, а батько ні. Процедура підготовки документів дитини тривала до травня 2006 року.
Не в кращій ситуації опинилася і сім׳я П., подружжя якої мали намір взяти на виховання дитину дошкільного віку. Підбір дитини для цієї прийомної сім׳ї затягнувся майже на півроку. В Черкаському притулку не було дітей дошкільного віку з оформленими документами. При підборі дитини у тому ж Черкаському дитячому будинку компенсуючого типу сім’я зіштовхнулася з аналогічною проблемою. Показуючи лише анкети дітей та розповідаючи про їх захворювання, директор переконувала батьків у тому, що таким хворим дітям краще у дитячому будинку. А оскільки прийомна сім׳я – це альтернатива державним закладам, то брати потрібно тих дітей, яких пропонують, не перебираючи, так як це робить дитячий будинок. А керівник Черкаського обласного будинку дитини, куди самостійно звернулась сім׳я П., наголошував на тому, що потрібно брати старших за віком дітей. Сім׳я була змушена звертатись до служб у справах дітей інших районів з проханням порекомендувати дітей дошкільного віку. В одній із служб батькам розповіли про дівчинку 4 років, яка, до речі, уже два роки перебувала у обласному будинку дитини. Взявши направлення зі служби у справах дітей, батьки знову звернулись у Черкаський обласний будинок дитини за конкретною дитиною. У дівчинки, про яку прийомні батьки фактично довідались самостійно, був поставлений діагноз "епісиндром". Але сім׳я взяла цю дитину.
Чимало розповідей почуто аудиторами від прийомних батьків про їхні поневіряння при підборі дітей саме в дитячих будинках, керівники яких не поспішають передавати дітей у прийомні сім’ї. Ось і виходить, що питання підбору дітей у ПС та ДБСТ залишаються проблемою прийомних батьків, а не виконанням відповідними службами покладених на них функцій.
Та й останні нерідко гальмують процес влаштування дитини у сім׳ю, затягуючи розгляд матеріалів щодо визначення юридичного статусу дитини. Так, наприклад, родина Г. звернулися із заявою до служби про постановку на облік, як кандидатів в прийомні батьки, у серпні 2004 року, а вже через 2 місяці – із заявою про надання статусу прийомної сім’ї. Висновок про можливість створення прийомної сім’ї Черкаським міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді було надано у червні 2005 року, а вихованку дитячого будинку в цю прийомну сім’ю передано лише у травні 2006 року. Основною причиною такого тривалого терміну передачі дитини в сімейне коло була невизначеність статусу дитини.

Прес-служба КРУ у Черкаській області




Bookmark and Share