Євменчікова: „Здебільшого молодь виконує функцію супротиву”


Що повинно бути рушійною силою організованого молодіжного руху?

Як на мене, рушійною силою має бути сама молодь, тобто її ініціативність і бажання щось внести, змінити, зробити для нашої країни. Український молодіжний рух розвивається, але дуже повільно, не вистачає ресурсів, можливо, ідей, які могли б зібрати молодь на певних засадах і активізувати цей рух. Якщо оцінювати розвиток руху за п’ятибальною шкалою, то це двієчка-трієчка. Хочеться вірити, що такий стан зміниться. Ми в „Українському Молодіжному Соборі” намагаємося зробити все, щоб показати власну належну громадську позицію і якомога більшому колу молоді розповісти про те, як важливо бути активними.

Як Ви думаєте, українська молодь повинна взагалі отримувати фінансову допомогу від держави чи сама шукати кошти на реалізацію програм?

На мою думку, однозначно не можна сказати, що це має бути лише державна допомога або молодь повинна сама шукати фінанси: треба, щоб було і так, і так. Держава, безперечно, має надавати фінансову підтримку, тим самим заохочувати молодих людей працювати і шукати шляхи фінансування для реалізації програм.

Чи можна назвати взаємодію молоді з державними структурами як односторонній компроміс з боку молоді?

Ні, не завжди. Здебільшого молодь виконує функцію супротиву і вказує на те, що саме потрібно робити, які саме зміни повинні бути, в якому напрямі треба розвиватися. Тому я б не сказала, що молодь погоджується з усім.

Є певні проекти, завдання, які ставить держава перед молодіжним рухом, тому, щоб отримувати ту чи іншу фінансову підтримку або мати більше доступу до тих чи інших ресурсів, молодіжний рух має погоджуватися з конкретними позиціями.

Але зазвичай це і є наше завдання – критикувати, шукати альтернативні шляхи розвитку і допомагати державі все-таки знайти компроміс, який виходитиме не однобічним, а обговореним, прийнятим з обох боків.

Джерело: Молодіжна правда















Bookmark and Share