Михайло Лебедь: "ФРІ для мене – можливість діяти"


Для Неофіційної газети настав час змін. Залишили свої посади наш головний редактор, та головний редактор друкованих проектів. Пояснити вам причини змін ми вирішили у форматі інтерв’ю з тепер вже екс-головним редактором Неофіційки Михайлом Лебедем, та новим головним редактором Іваном Левківським. Почнемо з Михайла (на фото), який майже беззмінно головував у газеті з 2005 року, та нещодавно проміняв це звання на посаду заступника Івана.

- Отже, Михайле. Хто винен в тому, що ти більше не головний редактор?

- Ініціатива була моя. Колектив редакторів ініціативу підтримав.

- Втомився від волонтерського проекту?

- Від Неофіційки дійсно час від часу втомлюєшся. Але піти з неї неможливо. Не пускає :) Справа в тому, що з березня місяця я фактично займав одночасно дві посади – посаду головного редактора Інтернет-газети, та посаду Голови Київської міської організації Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Фундація регіональних ініціатив» («ФРІ»). А так довго тривати не могло.

- В чому проблема?

- В тому, що аудиторія і газети, і організації – спільна. Це молодь. Візитна картка Неофіційної газети з 2006 року – це висвітлення гострих соціальних проблем студентства і молоді та проведення журналістських розслідувань в цьому напрямку. Створена у березні Київська «ФРІ» одним з напрямків своєї діяльності обрала громадське лобіювання, а саме – захист прав та інтересів студентства та молоді. Таким чином утворилась ситуація потенційно незискова для іміджу об’єктивності газети.

- Поясни детальніше.

- Наведу приклад. В червні Неофіційка опублікувала статті, які проаналізували небезпеки, що несуть для студентства і молоді законопроекти щодо змін у закони «Про освіту» та «Про вищу освіту». Одну зі статей написав я, інша була написана зі мною у співавторстві. Вже через півмісяця Київська «ФРІ» ініціювала проведення круглого столу на цю тематику, і взагалі розпочала громадську кампанію активної боротьби з незисковими для студентства і молоді положеннями законопроектів. В останній статті на цю тематику – передруковці з «Газети 24» – я взагалі виступаю одним з персонажів (ред.: докладніше про освітянські законопроекти читайте у статтях "Молодь поставила ультиматум Міністерству освіти" - http://gazeta.univ.kiev.ua/?act=hot_view&id=1001, "Студентам світить узаконення кріпацва та умов завищення цін на освіту" = http://gazeta.univ.kiev.ua/?act=view&id=2251 та "Кінець безкоштовної освіти? Влада збирається закріпачити випускників" - http://gazeta.univ.kiev.ua/?act=view&id=2304). Оскільки на той час я був і головним редактором Неофіційної газети, і Головою Київської «ФРІ», то це дозволяло казати, що Неофіційка, буцімто, стала проектом «ФРІ» і тепер лобіює її інтереси. Або ж що Неофіційна газета розпочала піар-кампанію по просуванню моєї скромної персони в інформаційний простір. Ні те, ні інше не відповідає дійсності.

- А таке вже кажуть?

- Ще не чув :) Працюємо на випередження.

- Тобто, злі язики чатують?

- Саме так. Але звертати увагу на них, як і на критиків, варто. Неофіційка позиціонує себе об’єктивною. Тому знати те, як публікації сприймають читачі, - життєва необхідність для газети. Але плітки з’являються попри курс на об’єктивність.

- Яку останню легенду про Неофіційку вигадали злі язики?

- Що газету фінансує одна з політичних партій. Це також не відповідає дійсності.

- Звідки беруться такі історії?

- Перш за все, це кажуть люди, інтереси яких так чи інакше були зачеплені у статтях Неофіційки. Наприклад, представники адміністрацій вишів та навіть студентського самоврядування. Тобто усі, хто були винуватцями різноманітних конфліктів і потрапили через це на наші електронні та паперові шпальти. По-друге, як це не парадоксально, але подібне кажуть люди, які колись займались схожою діяльністю.

- Студентською та молодіжною пресою?

- Так. Проте з тієї чи іншої причини їхні газети зараз мертві або менш успішні. На жаль, ще не усі усвідомили той факт, що в сфері студентських та молодіжних медіа України на даному етапі можлива хіба що штучна конкуренція. Для справжньої конкуренції ринок потенційно занадто широкий – молодіжній аудиторії зараз цікава будь-яка орієнтована на неї поліграфічна чи Інтернет-продукція. Тобто, заздрити нічого. Хочеш робити краще – роби, і в тебе буде успіх.

- Як щодо конкурентів «ФРІ»?

- Всеукраїнська «ФРІ» також має ворогів, через успішну громадську діяльність. Є і молодіжні організації, які вважають себе конкурентами. Хоча, здавалось би, яка конкуренція, якщо всі декларують, що працюють задля спільної мети – досягнення громадянського суспільства? Та як би там не було, але весь цей негатив ризикував перекинутись на Неофіційну газету. До того ж, в молодіжних організацій, які приносять суспільству користь, має дійсно бути гарантія того, що вони будуть присутні на наших шпальтах не в меншій мірі, ніж «ФРІ». Це ще одна з причин, чому я пішов з посади. Неофіційна газета і «ФРІ» – незалежні одна від одної структури. І це має бути чітко видно і зрозуміло.

- Перед тим, як ініціювати переобрання головного редактора, ти обирав між двома соціальними статусами. Чому обрав лишитись саме головою організації, а не «головою редакції»?

- Громадська діяльність для мене – наступний крок після журналістики. Як журналісту, мені завжди хотілося бачити реальні результати після публікації важливого матеріалу. Проте, формат, який ми самі собі колись обрали, не дозволяв газеті організовувати мітинги, закликати до чогось людей і бути їх представниками під час діалогу з владою. Формат був обраний правильно, але він не був достатнім для повноцінного захисту інтересів нашої читацької аудиторії. Тому молодь була вимушена чекати на додаткову допомогу з інших структур, на які особисто я прямого впливу не мав. Неофіційна газета – це, перш за все, просвітництво. «ФРІ» для мене – можливість діяти.

- Тобто, ти обрав політику?

- Політика – це боротьба за владу. А громадське лобіювання – це боротьба з владою за те, щоб вона рахувалася з інтересами простих громадян. Це різні речі. «ФРІ» є незалежною неурядовою організацією, не належить до жодної з політичних партій, не підтримує жодного партійного лідера і не бере участі в виборах як сторона виборчого процесу.

- Михайле, ти був головним редактором Неофіційки, ти став заступником головного редактора Неофіційки. Це просто формальність, аби уникнути гострих кутів? Чи, все ж таки, відбулись якісь суттєві зміни?

- Наді мною з’явився контроль. У особі нового головного редактора. Тепер моя приналежність до «ФРІ» не вплине на зміст наших публікацій не тільки через вимоги моєї совісті, але й через незалежний від мене фактор.

- Тоді познайом наших читачів із цим «фактором» :)

- Залюбки :) Іван Левківський – новий обраний колективом редакторів головний редактор Неофіційної газети. Молодий вчений фізик. Журналіст Неофіційної газети з 2005 року. Разом з Іваном ми у 2006 році почали стабільно висвітлювати соціальні тематики та займатися журналістськими розслідуваннями. Не є членом «ФРІ».

- Чи були у газеті якісь додаткові кадрові перестановки.

- Так. З’являються нові редактори, нові журналісти. Люди стомлюються від старих обов’язків, та пробують реалізувати себе у чомусь новому, на нових посадах. Зокрема, замість Анни Мартюшевої головним редактором друкованих проектів Неофіційки тепер буде Інна Бабіч. Словом, усе рухається, усе змінюється. А зміни – це завжди на краще.

- Що нового чекає читачів Неофіційної газети найближчим часом?

- Думаю, краще буде, якщо про це розповість новий головний редактор. Передаю йому слово.

----------------------------------------------

- Привіт всім! Перехоплюю естафету від Михайла і коротко розповім про майбутнє газети.

- Воно буде світлим?

- Звичайно. Перш за все, запевню читачів, що нинішній курс газети в плані максимальної об’єктивності і постійного висвітлення гострих соціальних тем не зміниться. Проте певні зміни все ж таки відбудуться. Наприклад, ми чітко настроєні на серйозне розширення читацької аудиторії – плануємо відкрити нові друковані проекти в найбільших університетах Києва а також продовжувати публікацію спецвипусків спільно з громадськими організаціями у регіонах, так як ми це зробили у травні в місті Рівне спільно з ГМ «ОПОРА». Заразом і модернізуємо сайт.

- Тобто, ти плануєш значне розширення штату?

- Не зовсім так. Розширення штату, звичайно, планується, але основну увагу ми приділятимемо підвищенню якості матеріалів. Політика прийому статей, наприклад, стане більш жорсткою.

- Що побажаєш читачам на останок?

- Залишайтеся з нами! І буде вам - щастя :)

----------------------------------------------
Оригінальна назва статті "Неофіційна газета: шляхом об’єктивності" - http://gazeta.univ.kiev.ua/?act=view&id=2321
----------------------------------------------

ДОВІДКА:

Неофіційна газета ( gazeta.univ.kiev.ua ) – незалежна Інтернет-газета для студентів столиці. Була створена в 2002 році на ініціативі студентів і на сьогодні переросла вже кілька поколінь редакторського складу. Має декілька друкованих філіалів, в тому числі і в інших містах України. Неофіційна газета адаптує студента до умов зовнішнього світу, та адаптує зовнішній світ для потреб студента. Газета інформує, розважає та аналізує різні аспекти студентського життя, висвітлює студентські проблеми та шукає шляхи їх вирішення. Окрім цього, Неофіційна газета є інтерактивною школою для авторів-початківців, а також відкритою школою для студентів, які планують пов’язати своє майбутнє із журналістикою.























































































Bookmark and Share