Скільки коштує прогуляти пару


П’ять років тому міжнародний університет оголосив війну прогулам, започаткувавши систему "матеріальної стимуляції" відвідування пар. А цього року стимуляцію вирішили посилити, - 2008-й позначився підвищенням тарифів вдвічі - з 5-ти до 10-ти гривень за пару. Тепер навіть найактивніші гультяї змушені переглянути своє ставлення до навчального процесу. Дехто з них стабільно заборговує університету по 200 – 300 гривень на місяць!

Політика університету на практиці жорстка, проте, дієва. На парі відсутніх відмічає староста або викладач. Час від часу до аудиторії навідуються стражі місцевого порядку, яких студенти кличуть методистками-відмічальницями, тож схитрувати навіть найкмітливішим досить важко. Наприкінці кожного тижня всі ті, хто були відсутніми, йдуть у деканат за бігунками, які оплачуються в університетській касі. Подібні платіжки могли б здатися схожими на індульгенції, якби не один момент – окрім каси кожен прогульник має пройти й крізь викладача, якому потрібно відпрацювати відповідну пару. За словами першого проректора КМУ, Людмили Шумигори, саме на доплату викладачам і йдуть кошти, отримані від студентів. "Подібна система не є зароблянням грошей, це – плата за понаднормову працю викладача, який не забов‘язаний витрачати свій час на прогульщика," - пояснює вона.

Не враховуючи перескладань і заборгованостей, загалом на безвідповідальності спудеїв університет заробляє близько 10-15 тисяч гривень на місяць. Втім, у комерційних вузах, до яких належить КМУ, всі питання вирішуються через касу. Тож у хабарництві за подібних умов потреба відпадає.

До того ж, випадків виключення за пропуски з часу заснування КМУ не було. "Особисто в мене наразі не виникає дилеми, йти вранці на пару, або спати далі," - Зізнається студентка КМУ. - "Не хочеться платити за власні лінощі." Вона розповідає, що на першому курсі віддавала близько тридцяти гривень на місяць, зокрема, за запізнення, - у КМУ його відмічають як пропуск. "Ти можеш бути присутній на парі, але якщо запізнився, все одно доведеться платити та відпрацьовувати," - пояснює вона ситуацію.

З тими, кому закони університету неписані, розправляються з усією суворістю. Боржника мають право не допустити до сесії, що загрожує відрахуванням або повторним курсом, який знову ж таки потягне силу-силенну грошей. Тож, студенти віддають перевагу схемі: пропустив – заплатив – відпрацював.

"Коли відвідуєш усі заняття, в голові не лишається білих плям, тож знання засвоюються комплексно," - вважає Микита, другокурсник університету. На диво, більшість опитаних студентів погодилися з тим, що система штрафів є справедливою. До того ж, враховуються й поважні причини пропусків – такі пари студент відробляє безкоштовно.

За словами Людмили Шумигори, таку практику в минулому радянські ВНЗ запозичають із Заходу. Штрафні санкції до студентів застосовують також у Росії. Зокрема, в Аграрному університеті у Красноярі за пропуск семінару доводиться віддавати по 200 рублів (лекції тут поки що в оплачуване меню не входять). Цікаво, що штрафи запроваджені тільки на двох факультетах, на яких, за іронією долі, навчаються найбільш забезпечені студенти. З квитанцією – у банк, інакше до сесії – зась! У Красноярському Технічному університеті такса дещо нижча (132-164 рублів за академічну годину), проте розраховуватись доводиться і за лекції.

Проте, серед вітчизняних вузів штрафи практикують переважно комерційні заклади. Зокрема, у Класичному приватному університеті (колишній Гуманітарний університет «Запорізький інститут державного та муніципального управління») кожен прогул тягне на десятку, а перескласти залік можна тільки за 200-400 грн.

По-іншому складається ситуація у державних університетах, де існує поняття бюджетної освіти. У 2007 році студенти Буковинського державного медичного університету влаштували акцію протесту проти підвищення оплати за пропущену пару до 19 гривень. Майбутні лікарі скаржились, що не мають чим платити, бо пропуски "з‘їдають" усю стипендію, а у декого і зарплатню. Як і у КМУ стягнення тут пояснюють необхідністю доплачувати викладачам за додаткові години праці.

Зрештою, подібний захід може допомогти позбутися хабарництва у вишах – навіщо викладачам буде потрібен нелегальний "нал", якщо вони отримуватимуть його цілком законно. Хіба що адреналіну не вистачатиме. І студенти на пари ходитимуть краще. Втім, не завжди студент тим краще розуміється на предметі, чим частіше буває на парах. І для таких студентів навчання у такому вузі буде каторгою, яка ризикує з творчих особистостей зробити "відмінників".


Опубліковано також в молодіжній газеті "а5. Київ"
в рамках співпраці Неофіційної газети і "а5"





















Bookmark and Share