Чиновники намагаються закріпачити студентів-випускників


Між державою і студентами знову спалахнув конфлікт.

Цього разу - з питання вільного працевлаштування. Кілька десятків студентів пікетували приміщення парламентського комітету з питань науки і освіти, протестуючи проти запланованих змін до Закону України «Про вищу освіту». Їхнє невдоволення викликає те, що, зокрема, в одній зі статей нової версії законопроекту пропонується зобов'язати випускників вузів, які навчалися за держзамовленням, «відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років».

Пікети з'явилися після того, як на сайті парламентського комітету з питань науки і освіти з'явилася рекомендація Кабміну внести відповідні зміни до проекту закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» та подати його на розгляд Верховної Ради до 1 листопада.

Директор Департаменту вищої освіти Міністерства освіти та науки Ярослав Болюбаш вважає, що профільний комітет діє в інтересах студентів, а метою змін до закону є, перш за все, поєднання інтересів молодих людей та держави. «Сотні тисяч людей мають дипломи та теоретичні знання, але не можуть працевлаштуватись. Набути практичних навичок украй важко через те, що роботодавці віддають перевагу робітникам, які мають певний досвід роботи. Подолати таке замкнуте коло можливо лише законодавчо закріпивши роботу за направленням», - пояснює пан Болюбаш. Крім того, за його словами, трирічне відпрацювання має стати своєрідною формою компенсації за витрачені бюджетні кошти на навчання студента.

Про позицію профільного міністерства з цього питання «ВК» писав у номері від 27 червня 2008 року. Наразі надаємо слово одному зі студентських лідерів, голові Київського осередку всеукраїнської молодіжної організації «Фундація регіональних ініціатив» Михайлові Лебедю.

- Чому законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» викликає занепокоєння, навіть спротив серед студентів?

- Міністерство освіти та науки України, яке, власне, й розробляло ці зміни, дуже гарно мотивувало їх необхідність. Говорили про адаптацію системи вищої освіти України до вимог Болонської декларації, про підвищення її конкурентоспроможності, про забезпечення рівного доступу громадян України до якісної освіти. Але насправді, на наш погляд, запропоновані зміни суперечать, перш за все, нормам Конституції, нормам Кодексу законів про працю, Закону «Про зайнятість населення», міжнародним пактам про права людини та Конвенції Міжнародної організації праці «Про скасування примусової праці».

- Про які саме норми законопроекту йдеться?

- У статті 56 цього документа написано: «Держава створює умови для реалізації випускниками вищих навчальних закладів права на працю, забезпечує гарантії рівних можливостей щодо вибору місця роботи, виду трудової діяльності з урахуванням здобутої вищої освіти відповідно до суспільних потреб». Але ж яким чином держава це забезпечує? Читаємо далі: «Випускники, які навчалися за державним замовленням і уклали відповідну угоду, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років».

Ми вважаємо, що у такий спосіб чиновники намагаються реалізувати старі «ніколаєнківські» спроби закріпачити студентів-випускників. Тобто - закріпити норму щодо обов'язкового відпрацювання студентів, які навчалися за кошти державного бюджету.

Таким чином, адміністрації вузів можуть пропонувати абітурієнтам перед зарахуванням на перший курс підписати типову угоду, до якої буде включено пункт про відпрацювання. Майбутній студент буде поставлений перед сумнівним вибором: або підписувати запропонований документ, або його не зарахують на навчання.

- Невже більше ніякої альтернативи для майбутнього випускника вузу немає?

- Чому ж, є. Далі в проекті йдеться про те, що випускники, які спробують звільнитися раніше з «закріпленого» за ними місця трирічного відробітку або яких звільнять з ініціативи роботодавця, мають відшкодувати до бюджету витрати, пов'язані з їхнім навчанням. А як відмовляються - то примусом через суд.

Отож або примусово відпрацьовувати три роки, або боргова яма. Не всі студенти, які навчались за рахунок бюджету, мають кошти заднім числом «добровільно» відшкодувати витрати. За таких умов молодий фахівець може знаходитись під постійним тиском недобросовісного роботодавця та під загрозою звільнення «за порушення трудової дисципліни» беззаперечно виконувати будь-який обсяг робіт.

- На думку студентства, яким чином можна було б гарантувати перше робоче місце і водночас забезпечити кадрами народне господарство там, де вони потрібні?

- Тут я хочу нагадати нашим народним депутатам про їхні передвиборні обіцянки. Зокрема, молодим спеціалістам, які працюватимуть на селі, було обіцяно надання безвідсоткових позик (Блок Володимира Литвина), надання допомоги у розмірі 20 тис. грн.., надання соціального житла та додаткового 20 відсотків окладу (Блок «НУ-НС»). Молодим спеціалістам, які працюватимуть на підприємствах-флагманах індустрії, гарантувалося, що ті будуть забезпечені житлом під державні фінансові гарантії у 1 млрд грн.., а молода родина отримає муніципальне житло в оренду строком до 10 років (Партія регіонів). Молодим сім'ям обіцяли надати безвідсоткові кредити на будівництво і придбання житла, а також часткового погашення до 50% і повного погашення кредиту при народженні першої, другої і третьої дитини відповідно. Була також обіцянка, що буде розвинено систему іпотеки та знижено до європейського рівня вартість кредитів щодо купівлі житла (Блок Юлії Тимошенко). Але, як свідчить життя, усі обіцянки - цяцянки і залишаються лише у лозунгах та даремних деклараціях.

- Невже влада постійно ігнорує думку студентів?

- На перший погляд - ні. З нами зустрічаються, намагаються організувати діалог, але далі розмов справа не просувається. Після того як у липні 15 всеукраїнських та столичних студентських і молодіжних організацій звернулися до Міністерства та Комітету із 10 вимогами щодо покращення системи вищої освіти, їх запросили лише на п'ятнадцятихвилинну зустріч із представником міністерства. А той запропонував лише «косметичні» по своїй суті зміни до норми законопроекту про примусові відробітки. Днями відбувся черговий розгляд нової редакції Закону України «Про вищу освіту», проте жодну з молодіжних та студентських організацій не було на нього запрошено. Тож, щоб бути почутими, студентам залишається лише протестувати та пікетувати будинки органів влади.

До речі:

Між тим, навіть у парламентському комітеті з питань науки і освіти нема єдності з цього питання. Приміром, голова підкомітету з питань базової освіти профільного парламентського комітету Леся Оробець вважає, що в даному випадку досі спрацьовують авторитарні традиції, виплекані вищою освітою радянських часів. Що ж до самого проекту, то, попри цілу низку істотних зауважень, «його зміст на сьогодні змінився хіба що косметично». Тому пані Оробець вважає, що питання про трирічні примусові відробітки випускників вищих навчальних закладів не потрібно відкладати «у довгий ящик».

Разом з тим, Леся Оробець зазначає, що представникам студентських організацій теж не варто смикати ковдру виключно на себе. «Іноді складається враження, нібито дехто зі студентських активістів більше дбає про дивіденди від власної войовничості, ніж переймається отриманням позитивного результату. Таким «воякам» раджу невідкладно визначитися із пріоритетами і навчитися, врешті-решт, шукати розумний компроміс. Між іншим, саме так народжується громадянське суспільство та саме в цьому полягає секрет успіху громадської взаємодії», - наголошує народний депутат.







































Bookmark and Share