Ілько Кучерів: студентська молодь не захоче жити в країні дурнів і тому правильно обере орієнтири на майбутнє


Словацькі гості розповіли про свій досвід ведення інформаційної кампанії напередодні вступу країни до НАТО, експерти обговорили євроатлантичні перспективи України, а місцеві громадські діячі поінформували учасників зібрання про перебіг інформаційної кампанії щодо НАТО на Закарпатті.

Мартін Бутора, колишній посол Словаччини у США, почесний президент Інституту громадських справ висловив стурбованість внутріполітичною ситуацією в Україні. Розпад коаліції однозначно не на користь євроінтеграції, переконаний пан Бутора. «Україні потрібен процес, а не риторика. Й інструмент цього процесу – контракт або План дій з Євроатлантичним Альянсом, які потрібно послідовно виконувати», – каже експерт. Водночас Мартін Бутора оптиміст щодо позитивних змін у громадській думці українців щодо вступу до НАТО, адже пам’ятає, як 10 років тому в Словаччині також ніхто не вірив у членство в Альянсі.
Григорій Мєсєжніков, президент Інституту громадських справ вважає переконливим той аргумент, що економічний розвиток Словаччини після вступу до НАТО лише покращився. За 4 роки членства в Альянсі економічне зростання в країні досягло 10%, втричі зменшилось безробіття, видатки ж на оборону становлять 1.7–1.8 % ВВП, за встановленої в НАТО верхньої межі 2%. Не підтвердились й критичні зауваження, мовляв, словацькі вояки стануть «гарматним м’ясом» агресивних дій НАТО. За словами Григорія Мєсєжнікова, словацькі солдати після вступу країни до НАТО були виведені з Іраку, а уряд Словаччини абсолютно самостійно ухвалює рішення, чи треба посилати своїх громадян в інші «гарячі точки». І як наслідок, схвальне ставлення до того, що Словаччина вступила до НАТО, не падає, а навпаки, зростає – якщо під час вступу Словаччини до Альянсу підтримка населення становила 50%, то тепер за НАТО висловлюється понад 60% словаків.

В тому, що Україна матиме абсолютну безпеку, вступивши до НАТО, переконаний Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики. Його прогноз – Україна стане членом НАТО вже в 2011 році. Але Україні треба відповісти на декілька викликів. «По-перше, події на Кавказі яскраво засвідчили, що ми опинились у нестабільній, буферній зоні між Європою та Росією, – заявив пан Перепелиця. – По-друге, зазнала краху ідея «широкої Європи» від Бреста до Владивостока. Кремль став на антидемократичний шлях, а Україна потрапляє на російський бік червоної лінії, що пролягла вздовж кордону Шангенських віз». Без вступу до стабільних безпекових структур, а вона одна – це НАТО, – Україні важко буде залишитись незалежною, демократичною державою. Водночас, твердить пан Перепелиця, є й оптимістичніший сценарій –у грудні Україна отримає позитивний сигнал від НАТО, а на ювілейному квітневому саміті, їй запропонують підписати ПДЧ. Втім, знову ж таки, щоб реалізувати цей план, потрібна стабільна, проєвропейська влада в самій Україні.
Світлана Мітряєва, директор регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень повідомила, що на Закарпатті НАТО має підтримку всього 6%, це при том, що цей край межує з натівською Словаччиною. Причиною цьому, на думку експерта, є те, аргументи, з якими йдуть в люди місцеві чиновники, агітуючи за НАТО, «нічого не несуть, крім, розчарування».
Ведучий круглого столу Ілько Кучерів, директор Фонду "Демократичні ініціативи", підсумовуючи, висловив сподівання, що студентська молодь не захоче жити в країні дурнів і тому правильно обере орієнтири на майбутнє.






Bookmark and Share