Презентація «на біс»


Платівку, до якої увійшло 12 треків, у тому числі відомі хіти “Прощайте, дівчата” та “Білі троянди”, презентували у нічному клубі “Пікассо”.

... Перед початком концерту на сцені з’явився продюсер гурту Олег Збаращук, який показово прив’язав на стійку мікрофона білий махровий рушник. Глядачі з усмішкою одразу ж провели іронічну паралель з хустиною Славка Вакарчука без якої той на сцену – ні ногою. Розпочали свій виступ хлопці з пісні, “на честь” якої назвали альбом – “тиХОЇ”. До танцю публіку довго просити не треба було. З перших акордів танцмайданчик витанцьовував на всю потугу. А далі були пісні за списком, як “на альбомі пише”: “Про капєц”, і про журналістку “Свєту”, і про “Сінєглазку”. Не обійшлося без хітів “Білі троянди” та “Прощайте, дівчата”. Нагадали хлопці своїм прихильникам і кілька речей із “Літерадури”, серед яких були “Алкоголізм”, “Вчителька”, “Сосюра” і, звичайно, легендарні “Олені”. Після такого музичного шаленства глядачі не відпустили “тіківців” без виходу “на біс”. Довелося хлопцям по другому колу співати “тиХУЮ” та “Білі троянди”.

“Тіківці” кажуть, що їх формула успіху проста: “Варто лише вірити у свою справу, не жаліти себе і менше слухати різних дядьків з широкими плечима, волосатими грудьми і рожевими боа на шиї”.

Чому друга помпезна презентація відбулася саме у Львові, Віктор Бронюк розповів кореспондентові “ВЗ”.

- Львів був першим містом куди ми свого часу приїхали з гастролями, - пригадує він. - Саме у Львові відбувся наш перший сольний концерт - у кінотеатрі ім. Довженка. Це було 26 листопада 2006 року. Тоді директор кінотеатру мені сказав: “Знаєш, Вітю, погано все пішло, квитки не розкупили. Але в мене є козир. Тут, навпроти, є церква, маю там знайомого отця Ореста, то він пообіцяв, що приведе парафіян, якщо треба”.

- Альбом робили своїми силами?

- Ні, китайці робили пластмасові коробочки, - віджартовується продюсер команди Олег Збаращук. - Наше тільки те, що не видно на перший погляд, але можна поставити, послухати, подивитися... У записі альбому участь брали багато осіб, зокрема відомий саундпродюсер Віталій Телезін.

- Звідки берете слова пісень?

- З книжок, починаючи із “Букваря”, - продовжує іронізувати Віктор. - Є слова складні і прості. У книжці про граматику багато про слово написано. Слова беремо з життя. Українська мова - милозвучна. Тому треба використовувати повний її ресурс.

На запитання про цензуру щодо текстів пісень хлопці відповідають зі сміхом. Дивуються: “Як ви читаєте тексти пісень? Хіба у рядках “Заспіваю пісню тихую-тихую”, “Побудила, ой, мати нас рано” чи “А це ж діти твої - сам і бав їх” є хоч одне нецензурне слово?”.

Фото Кості Бєглова



















Bookmark and Share