Медичне обслуговування студентства м. Києва


Інтер’ю з головним лікарем Київської міської студентської поліклініки – Володимиром Романовичем Войнаровським.
       – Володимиру Романовичу, розкажіть, будь ласка, яка нині ситуація із захворюваності студентів? З якими хворобами найчастіше звертаються?
       – Що стосується загальних питань захворюваності студентів, то за офіційним звітом за 2008 року – ситуація має стабільний характер і залишилася на рівні минулого року. Зміни відбуваються лише у розрізі окремих класів хвороб, що пов’язано із сезонністю.
       Проте, на превеликий жаль, студенти – це молоді люди, які в останню чергу звертають увагу на стан свого здоров’я. Зараз під диспансерним наглядом спостерігається 18 тисяч студентів. Із них майже чотири тисячі студентів доводилося буквально виловлювати і запрошувати на прийом до лікаря. А вони дійсно хворі і потребують нагляду медиків.
       Інша проблема – укомплектованість лікарями тієї чи іншої спеціальності. Так склалося, що із семи офтальмологів у минулому році було лише три лікаря, а патологія органів зору, незалежно ні від чого – має постійний показник – 24-26 %, із числа оглянутих.
       Зараз найбільш розповсюджуваним захворюванням є захворювання верхніх дихальних шляхів – бронхіт, ларингіт, або, як у народі кажуть, насморк, кашель, і горло болить. Показник цього захворювання залежить від того, є епідемія чи немає, а немає епідемії – немає й ускладнень цих захворювань. Зараз він коливається у районі – 1424, 6 на 10 000 студентів.
       Якщо ж говорити про соціально-значимі захворювання, то хронічні і майже не виліковні хвороби як, наприклад, бронхіальна астма (вилікувати не можливо, можна добитися стійкої ремісії та порідшання випадків приступів), то показник за ними теж залишається стабільним – 36,2 на 10 000 студентів.
       Порадував той факт, що порідшали випадки психічних розладів студентів. Десь останніх років десять була постійна тенденція до зростання цього класу захворювань, то за показниками минулого року він зменшився на 5-7 % у молодих людей віком до 18 років.
       Також останні три роки йде зниження випадків захворювання щитовидної залози. П’ять років тому ми переживали сплеск раку щитовидної залози, як одного з найбільш грізних захворювань. Тоді було зафіксовано понад 40 випадків раку щитовидної залози серед студентів. Зараз спостерігається зменшення подібних захворювань, сподіваємося, що природа почала процес регенерації, а шкідливі ґрунти змилися.
       Що ж стосується захворювання студентів із тимчасовою втратою працездатності, то показники залишаються на минулорічному рівні у випадках – 16,9 на 100 студентів.

Цей показник повністю залежить від рівня вимогливості того чи іншого навчального закладу. Де є реєстрація і підтвердження відсутності на заняттях, де вимагають контролю за відвідуваністю, там рівень захворюваності вищий, де не вимагають – відповідно, нижчий. Хоча цей рівень захворювання залишається приблизно однаковим уже багато років – 2-3 %.
       Щодо надання академічних відпусток за станом здоров’я, то тут є невелике зростання – 1,3 %, тобто, на тисячу студентів – один іде у відпустку за станом здоров’я. Міська студентська поліклініка  щосеместрово розглядає десь три тисячі запитів із навчальних закладів щодо надання академічної відпустки. Із них трохи більше трьохсот  отримують позитивну відповідь і мають на те підстави, а решта лише прагне таким чином прикрити свої проблеми із навчанням.
       Особисто мене, як лікаря, хвилює ситуація, яка пов’язана із введенням у вузи модульної системи. Адже за пропущені дні, навіть, якщо вони й по хворобі, студент повинен відпрацювати. А у медичних вузах не лише теоретично, а й відбути практично. Тому діти вибирають варіант ходити на пари хворими, що призводить не лише до погіршення їхнього стану здоров’я, а й оточуючих. На мою думку, це неприпустимо і питання потребує доопрацювання.
       – Скажіть, чи спостерігається поширення хвороб, пов’язаних із постійним використанням комп’ютера?
       – Щодо розмов про залежність студентів від комп’ютерних ігор чи комп’ютера загалом, то хочу сказати, студенти – це уже досить дорослі люди. Зараз вони мають постійний доступ до комп’ютерів, але вони використовують їх не для ігор, а частіше, для навчання та роботи. Студенти займаються переважно розробками комп’ютерних проектів, планів чи розрахункових робіт. Вони чітко розуміють, що це не просто іграшки, це – метод заробити собі коштів і створити щось нове.
       Що викликає занепокоєння, це те, що вони дозволяють собі сидіти годинами за комп’ютером. Таким чином вони псують собі органи зору, а згодом наступає так звана комп’ютерна стомлюваність, притуплення сприйняття навколишньої реальності. То ж усім студентам раджу не сидіти по 10–12 годин в Інтернеті, не забувати, що навколо вирує життя, і що треба багато чого встигнути побачити на власні очі – „вживу”, а не на картинці.
       – Володимиру Романовичу, можна дізнатися Вашу думку з приводу оприлюдненого акту-розпорядження КМДА щодо підняття тарифів на лікувальні послуги?
       – Законодавчу базу щодо надання медичної допомоги за оплату для студентів ще не змінено. На сайті КМДА викладено лише проект розпорядження про затвердження тарифів платних послуг.
       З цього приводу хочу сказати, що зараз Київська міська студентська поліклініка забезпечує комплексні медичні огляди перших та передостанніх курсів студентів та підлітків. Щорічне охоплення таких оглядів – понад 70 000 студентів. Із усіх студентів, які навчаються у столиці – за даними вступної кампанії 2008 року їх понад 280 тисяч, за нашою поліклінікою закріплено 175 тисяч студентів. Тобто, на їхнє обстеження і лікування держава виділяє кошти. Але ще ж 100 тисяч студентів? Вони не враховані, це в першу чергу вихованці комерційних чи приватних навчальних закладів.
       Звичайно, для цих молодих людей, пріоритетним є обстеження і лікування саме в студентській поліклініці, адже, тут усі рівні – немає величезних черг, у яких першими потрібно пропускати пожили людей чи категорію населення із відповідними пільгами, – тут усі в однакових умовах. Але для їхнього лікування ми не маємо закладених коштів, медичного персоналу і робочого часу, тому й встановлюються відповідні тарифи на обслуговування студентів приватних навчальних закладів. А за ці кошти ми наймаємо медперсонал, виплачуємо чи доплачуємо лікарям за додаткову роботу – от і все! І так було завжди. І ще не було випадку, що б ми комусь відмовили, не залежно від того, платив він кошти чи не платив.
 
З головним лікарем спілкувалася І.Журавель/
Джерело: Інформаційний вісник "Едність", № 1 (118), січень 2009 року.

Bookmark and Share