Презентація «Армії Світла» відбулась у Харкові


Це нарешті сталося! Концерт Віктора Морозова із гуртом «Четвертий кут», Тараса Чубая («Плач Єремії») та Міська Барбари («Мертвий Півень») відбувся 13 березня в Харкові.

Вже за годину до початку дійства на вулиці Університетській, 25, поблизу Українського культурного центру «Юність» спостерігався пожвавлений рух молодих і не дуже людей, які очікували на унікальний для нашого міста концерт-презентацію альбому Віктора Морозова на вірші Костя Москальця «Армія Світла».
Затишна, «домашня», насичена людьми зала. Очікування чогось дивовижного, небаченого, але рідного і надзвичайно бажаного.
Першим «встав і вийшов» на сцену Віктор Морозов і гурт „Четвертий кут”. У його виконанні спочатку прозвучало кілька знаних та любих пісень з перших двох альбомів гурту. Слухачі не приховували задоволення, сяючи посмішками та плескаючи в долоні в такт кожної з пісень. Далі харківська публіка почула твори з нового альбому «Армія Світла», кожному з яких передувала цікава історія його створення. Щирі, світлі, потужні і близькі, як і всі інші витвори Костя Москальця, ці пісні викликали хвилю емоцій, які з останніми акордами мелодій виливалися у бурхливі оплески. Час від часу до зали з-за лаштунків виходив Тарас Чубай, який налаштовував апаратуру для якнайкращого звучання. А трохи згодом він з’явився і на сцені. Найпершими від новоутвореного на сцені гурту «Четвертий Плач Єремії» (справа в тім, що склад гуртів різниться лише декількома музикантами, замінивши яких, на сцені з’являється вже інша музична формація) пролунали хітові «Ти втретє цього літа зацвітеш» та «Вона», живе виконання яких викликало невимовну втіху харківських слухачів. Тарас Чубай вирішив залучити до концерту всіх присутніх у залі й, «розучивши» нові пісні «Золота трава» та «Рання рана любов», об’єднав три сотні голосів в один голос.
Наступним кроком еволюції на сцені став вихід Міська Барабари, що призвело до перетворення гурту на «Четвертий Плач Півня». Місько зробив з концерту справжнє шоу, додавши феєричних танців та інсценувань і, звісно ж, драйвового співу.
Завершальним акордом цього свята душі та музики стала пісня «Oh, my dear Ukraine», яку зала співала стоячи. Зрештою це був не кінець концерту, адже на вимогу присутніх співаки повернулися на сцену і, зайнявши не властиві деяким з них місця (Тарас – за ударними, адже музиканти пішли зі сцени, Віктор – з гітарою і мікрофоном, а Місько – в ролі суфлера), подарували глядачам ще кілька хвилин музичного задоволення.
Із зали люди виходили радісними, усміхненими, сповненими легкості та світла. Світла, запаленого щирістю й любов’ю дивовижного поета Костя Москальця.

Євген Демченко
yevdem@gmail.com

Bookmark and Share