Революції в Білорусі бути! Так вирішили в Чернігові


Стародавнє місто Чернігів через його близькість до кордонів Росії та Білорусії здавна був місцем зустрічі представників народів Сх. Європи. Саме тому у неділю, 20-го лютого у залі Чернігівського центру профспілок відбувся «З’їзд кандидатів у депутати палати представників Білорусії». Ще однією вагомою причиною стало неможливість проведення з’їзду у себе на Батьківщині, так у Мінську їм просто відмовили у наданні приміщення. На цьому з’їзді зібралось більше 200 кандидатів у депутати від опозиційних сил та громадськості Білорусії, тих які через фальсифікації влади не пройшли до палати представників, а не пройшов жоден, і вісім з десяти кандидатів у президенти Білорусі на наступних виборах. Серед них був присутній найбільш вірогідний кандидат у президенти Білорусії від об’єднаної опозиції Олександр Малєнкєвіч. З українського боку у роботі з’їзду брали участь голова УРП «Собор» Анатолій Матвієнко, священик УПЦ КП, капелан білоруської громади м. Чернігова о.Євген (Орда), голова обл. орг. УНП В.Ступак, депутат Чернігівської Ново заводської райради А. Глухенький та автор цих рядків заст. обл. голови ЧОМГО „Українська народна молодь” О. Ясенчук.
Зібратися їх примусили масові фальсифікації влади під час виборів, намагання президента Лукашенко знищити опозиційний нинішньому стану речей прошарок народу Білорусії--підприємців, реальна можливість втрати державою незалежності, потреба нарешті об’єднати опозицію для перемоги на наступних виборах, над тоталітарним режимом.


Історія однієї боротьби
У той час як у нас відбувалась боротьба з корумпованою владою, подібне відбувалось і в Білорусі. 18 жовтня у той день, як по Україні пройшли масові арешти студентів, у Білорусії відбулись вибори до Палати Представників. Опозиційні сили були представлені блоком демократичних партій «5+» --Білоруський Народний Фронт, Білоруська соціал-демократична партія, Молода Білорусь ще окремо п’ять партій та незалежні кандидати. Але результати виборів були фальсифіковані.. Згідно опитувань незалежних соціологів у 1-му турі виграло декілька десятків представників від опозиції, але до другого туру не пройшов жодний. Це викликало певне незадоволення народу і 19 жовтня на головну площу Мінська—Жовтневу, вийшло до 5-ти тисяч осіб, акції протесту тривали 5-ть днів і були придушені владою. Багатьох затримали, багатьох звільнили з роботи , а ще більше міліція просто побила. Чому ж в Білорусії тоді відбулась поразка? Адже теж саме відбувалось в той час сусідній Україні і ми перемогли.
Коментує Владіслав Сівчік «Координатор (білоруських авт.) учасників помаранчевої революції»--
Історія Білорусії дуже трагічна історія. Національні-визвольні змагання кінця 10-х років 20 ст. закінчились нічим. Білорусь була розділена між СРСР та Польщею, варто нагадати,
що вже в ті Україна почала допомагати нам, так уряд Петлюри надав на підтримку нашій республіці досить багато золота . У часи 2-ї світової війни моя країна понесла найбільші втрати серед країн-учасниць конфлікту. На територію Білорусі було заслано до 18 тис. офіцерів радянської армії для організації партизанських загонів, також залишилось до тисячі агентів польського уряду, цілі села переходили на бік німців для боротьби з більшовиками, окрім того литовські фашисти на північ від Мінська потроху зачищали територію від білорусів. Єдиною силою яка лояльно відносилась до білорусів була УПА, саме тому імя С. Бандери шанується багатьма нашими партіями. Ця справжні громадянська війна, призвела до того, що у білорусів сформувався певний партизанський характер і спосіб мислення.
У 90-ті роки коли Лукашенко прийшов до влади він на відміну від Кучми, вирішив діяти жорстоко. Були фізично знищені лідери опозиції та громадськості. Зараз Білорусь переживає жахливі часи, Лукашенко прагне перетворити всіх на безлику сіру масу, у якій би ніхто окрім нього б не виділявся. Це подобається пенсіонерам, яких у країні дуже багато. Партійні чвари теж не привели до позитиву. З часу набуття незалежності лише останній рік у деяких партіях почалась зміна керівництва. За час боротьби в партійному середовищі сформувався тип професійного опозиціонера, який займаючись патріотичною болтологією звик отримувати гроші з-за кордону і при першій же небезпеці готовий туди ж виїхати. Було багато помилок, ніхто з кандидатів у президенти не казав чому треба голосувати за нього, окрім «голосуйте за мене, бо я демократ!». У населення закономірно виникає питання, а чим ти кращий від Лукі? Не було контактів з громадськістю.
Під час помаранчевої революції більше 1 млн білорусів молилось за вас, бо ми розуміли, якщо переможе Янукович фатальне коло Росії, Білорусії, України замкнеться. І ми повернемось до стану Радянського Союзу. Найенергійніші поїхали підтримувати Вас. Так у Білоруському наметі на Майдані було зареєстровано більше 200-т моїх співвітчизників. А ваша перемога надихнула мій народ.
Але повернемось до Білорусії. Коли 23 жовтні влада придушила останні виступи опозиції. шляхом жорстокого побиття студентів, всі зрозуміли треба все робити по-новому, бо перемоги не буде. А при правильному підході перспективи перемоги над Лукашенком є. І є сили окрім партій на які можна і потрібно спертись. По-перше це придушені існуючим режимом релігійні громади протестантів та католиків загалом до 25 % населення, по-друге підприємці більше як 300-тисяч, по-третє молодь та творча інтелігенція. Але їх всіх треба об’єднати, режим створив картину загальної роз’єднаності та неможливості однієї людини щось змінити.
Це все було враховано і було вирішено провести об’єднавчий з’їзд усіх опозиційних партій та висунути спільного кандидата тобто зробити білоруський аналог коаліції «Сила народу». Об’єднання було заплановано здійснити на основі коаліції партій «V+» , і воно має називатись «X+» де - «X» це 10 опозиційних партій, а «+»це громадськість.
Ми натхненні вашою перемогою і розуміємо, що якщо і цей раз ми не переможемо на виборах то більш ніколи.

На з’їзді було прийнято резолюцію на підтримку консолідації опозиційних політичних сил та громадськості у боротьбі з опозиційним режимом та створення певного дорадчого органу для координації спільних зусиль. Наступні збори повинні визначитись з спільним кандидатом на президентських виборах. Хоча чесно сказати багато виступів та й сама резолюція великою мірою носили деклараційний характер. Але люди були настроєні серйозно. Як зазначив один з виступаючих—якщо і цей раз переможе Лукашенко то кінець-- Частина опозиціонерів опиниться за гратами, інша за кордоном, але ми переможемо! Також виступаючі обговорювали майбутні акції протесту, зокрема з 1-го березня у всіх містах Білорусії підприємці за підтримки політичних партій перестають виплачувати до держбюджету всі види зборів—податки, квартплату, інше. Адже держбюджет на 30% поповнюється саме цими платежами і лише на 5% улюбленими Лукашенком совхозами.
Щодо стратегії опозиційної боротьби то Білорусь не Україна. Як зазначив Олексій Шеїн (один з керівників Молодого Фронту) ситуація в Білорусі гірша. Лукашенко свідомо пішов на фізичне знищення незгідних з його методами правління. І просто так він влади не віддасть. Адже опозиція мінімальне, що хоче з ним зробити це судити. Отож скоріш за все у нас очікується румунський сценарій, ми сподіваємось на перехід до нас під час революції правоохоронних органів та військових.
Як вже зазначалося найбільш ймовірно, що на президентських виборах, опозиція підтримає незалежного кандидата Олександр Малєнкєвіча. Його вже зараз підтримують Молодий фронт, Білоруська Партія Зелених та частина підприємців.

Розмова з Олександром Малєнкєвічем, незалежним кандидатом, лідером Білоруської опозиції.
Розкажіть будь-ласка про себе.
Незалежний кандидат в президенти, на початку 90-х років віце-мер м. Гродно, громадський лідер, безпартійний.
В чому Ви бачите зараз основне завдання опозиційних сил Білорусі?
Головне це консолідація опозиційних сил. . До речі у нашу нову партійну коаліцію «10+» входять всі опозиційні сили починаючі від ультраправих і закінчуючи комуністами. Завдяки Лукашенку у нас дуже розвинулась між ідеологічна повага . Наприклад я ніколи не поділю ідей комуністів але все зроблю щоб вони могли ці ідеї вільно виказати.
Відхід від практики партійних квот. Пробиття інформаційної блокади, широке інформування населення. Зараз не стоїть питання висунення єдиного кандидата в президенти. А стоїть питання залучення широкої громадськості.
Кого Ви маєте на увазі?
Підприємців, принижувану частину населення—католиків, протестантів, національно-свідомих білорусів. Свідому частину населення, молодь, регіональних лідерів.
Як на Вас вплинула помаранчева революція, чи буде даний сценарій застосований в Білорусії?
Перемога наших колег в Україні підняла температуру суспільних сподівань на зміну ситуації в Білорусії. Нам звичайно дуже близькі український досвід, технології і ми будемо ними користуватись.
Але ситуація у нас трохи інакша. Лукашенко набагато жорстокіший диктатор
Ніж Л.Кучма. Відповідно і боротьба з ним буде більш жорстока.
Якою Ви вбачаєте перспективу співпраці з Україною?
Ми віримо в підтримку нас демократичним урядом України та президентом В. Ющенко. Зараз Україна є нашим найкращим сусідом, зокрема Польща останнім часом грає роль доброго сусіда для Лукашенки. Я не закликаю Польщу постійно конфліктувати але вона повинна хоча б реагувати на елементарне порушення громадянських прав.
Отож братні відносини з Україною будуть не тільки продовжені але й розширені.
Що ви можете побажати українцям?
Наснаги, енергії та успіху.
Маємо надію що наші сусіди переможуть, ми будемо за них молитись.

Олександр Ясенчук

Bookmark and Share