Веселий чемпіонат ;)


Колись давно... Колись в дитинстві.... Усе безтурботно.
Хто з нас не зберігає світлих спогадів про дитинство? Вони сповнені якимись особливими, іншими вібраціями, сяють немов неземною радістю і теплом. Іноді викликають блаженну усмішку, іноді сум про безповоротне минуле.

Дитинство – особливий світ, неначе зовсім інший і відмінний від «дорослого» - така собі інша планета. Діти – маленькі інопланетяни, прибульці в цей світ, багато в чому незрозумілий для них.
 Кажуть, що це найщасливіша пора життя. Але цінувати його ми починаємо тільки тоді, коли воно минає або вже пішло від нас назавжди.
Проте, щоб бути щасливим, зовсім не обов'язково повертатися до країни Дитинства. Досить зберігати в серці цю малесеньку часточку минулого та сподіватися, що вона зігріє наше  майбутнє життя й забарвить його в неймовірні й дивні кольори.
Часто чуєш: «Якби знову стати дитиною». Майже всі хочуть повернутися хоч на мить у безхмарну і безтурботну пору, коли можна було цілими днями ганятися за метеликами, пускати мильні бульбашки з балкона й газетні кораблики весняними калюжами, годинами розглядати яскраві картинки у великих книгах...
Проте відійдемо від меланхолійних дум і повернемося у реальність. Зберегти у серці дитину можна і в 22 і в 30 і в 60 років, головне цього прагнути. Відчути себе юним і сповненим енергії можна лишень забажавши цього. З нагоди Дня сміху та розваг активісти Рівненської міської молодіжної громадської організації «Фундація Регіональних Ініціатив» організували у Молодіжному центрі чемпіонат дитячої розважальної гри «ЧУ-ВА-ЧІ».Відтак, кожен, кого не задовольняють лише мрії, а хто готовий робити своє життя яскравішим та насиченішим міг взяти участі у веселій грі  та виграти смачний приз. Як виявилося, рівняни у більшості своїй мрійники і не дуже довіряють подібним ініціативам, бо на запрошення взяти участь, реагували як на першоквітневий жарт. У результаті учасників було мало, зате було весело. У свої 22 роки я опанувала просту і водночас «прикольну» гру та ще й стала переможцем, відтак смачний тортик дістався мені, дорослій «дитині».
То як, може, досить гнітити себе одними лишень серйозними думками та інколи дозволяти своїй дитині визирнути назовні ?!

nvm86ster@gmail.com

Bookmark and Share